Розвиток економічної просвіти, поширення принципів економічної самоорганізації та співробітництва, зокрема на основі спадку Митрополита Андрея Шептицького, розвиток сімейних господарств, просування відповідального підприємництва є важливими складовими бачення підтримки та відновлення України.
Цитата з Декларації
Чому, на вашу думку, в багатьох українців (та християн) відсутній інтерес до економіки, або розуміння того, як працюють фінанси?
В українців є інтерес до економіки чи фінансів. Цього уникнути не можливо. Українці переважно досить освічені та культурні люди, середовище та народ. Ми повинні оцінювати об’єктивно багато процесів.
На першому етапі, економічна свідомість залежить не від освіти, а від передання сімейних традицій господарювання з покоління в покоління. На перших етапах, формування свідомості залежить від сімейного виховання, згодом, від форм самоорганізації. Сімейне виховання та приклад батьків формують господарську культуру діяльності.
Для економічної свідомості, а вірніше, активності, потрібна свобода для самореалізації та захист принципів приватної власності. І тут ми маємо перший діагноз: ми постійно перебували під тою чи іншою формою окупації. Там ми не були повноцінними власниками природніх ресурсів, землі та не могли вести нормальну господарську діяльність, крім коротких періодів. Інша причина — це окупація російським комунізмом, який просто винищив цілі покоління господарів, активного українського класу. Бо є питання самоорганізації: об’єднатися з людьми, які визнають ідеї та принципи, як і ти, та спільно захищати свої права і власність. А 34 роки незалежності є дуже короткий час для повного відродження. Нині ми маємо нові виклики — кілька періодів війни проти нас.
Економічна свідомість залежить не від освіти, а від передання сімейних традицій господарювання з покоління в покоління.
Є інше питання, якщо ми говоримо про християн і християнське розуміння економіки. В будь-якому разі господарська культура Європи та Америки формувалась на християнських принципах виховання. Навіть Євросоюз був заснований християнськими демократами. Просто багато вірних мають проблему: вони або не знають християнської науки, або не розуміють її важливості та актуальності, або не знають передісторії, тому не надають цінності християнському соціальному вченню. Тому вони потрапляють в пута телебачення, різних ідеологів та сучасних політичних чи економічних «остапів бендерів».
Крім того, коли говоримо, чи розуміють українці, як працюють фінанси, то є проблеми зовнішні та внутрішні. Справді, населенню потрібна фінансова грамотність, культура ощадності та ін., але і є зовнішні виклики: чи фінансові структури дійсно зацікавлені у грамотному населенні, яке розуміє як працюють фінанси? Бо мільярди швидко робляться там, де люди чогось не розуміють.
Тому можна зробити певні підсумки, що на розуміння економіки українцями впливає постколоніальна спадщина, нестача освітніх програм у школах, помилкове трактування науки церкви та недовіра до офіційних інституцій (цілком логічно).
Тому рішенням є вдосконалення освіти, конкретніша медіаосвіта, діалог між поколіннями та створення місцевих інтелектуальних середовищ. Релігійні організації мають ставати партнерами для держави в цьому питанні.
Яким є біблійне бачення особистих фінансів?
Християнство має глибоку науку щодо фінансів. Вже зі Старого завіту ми бачимо принципи, на яких формувалась економічна культура. Багато чого було взято з Єгипту, вавилонської цивілізації, але бачення особистих фінансів розпочинається з простого катехизму, з заповідей. Тобто, для християнина важливе формування особистості. Ми це бачимо на простих притчах, таких, як блудний син. Маючи кошти, але втративши контроль над життям, син зруйнував свій достаток, але покаявся і розпочав життя заново. Так само і фінанси: вони мають бути не ціллю в житті, а засобом для інших справ чи діяльності. Бо немає «брудних грошей», а є люди, які зароблять на брудних справах, які руйнують людей.
На розуміння економіки українцями впливає постколоніальна спадщина, нестача освітніх програм у школах, помилкове трактування науки церкви та недовіра до офіційних інституцій (цілком логічно).
Економічні чи фінансові кризи переважно пов'язані з занепадом моральним та культурним. Занепад може бути навіть в високих цивілізаціях. Це відбувається тоді, коли гріх не вважається злочином, а йому навпаки сприяють на хвилі популізму, руйнуючи критичне мислення людей. І тоді гріх (злочин) узаконюють на рівні юридичного закону, який мають виконувати всі. В такому стані морально вихована людина, яка має культуру, критичне мислення, стає злочинцем, і, навпаки, грішник (злочинець), який вважає людей за ідіотів, стає поважною людиною, авторитетом. Фінансів завжди є достатньо: просто плинні кошти потрібно використовувати для добрих справ, а не для марних.
Тому підсумкові принципи можна визначити наступним чином: починай визначати своє покликання і служіння, навчись відповідально керувати ресурсами, сумлінно дотримуйся ощадності, але не будь жадібним, формуй культуру самоорганізації. Бо гроші можна видумати — це посередник. Але видумати мораль – ні.
Чи дійсно «блаженніше бути бідним?» Чи існують хибні тлумачення біблійних принципів фінансів в сучасній теології?
Бути економічно бідним противиться науці церкви. Той, хто реально розуміє науку церкви, той бідним бути не може. Бо вже самі християнські засади, такі як чесна праця, працелюбство, сумлінність, творчість, ощадність, вже допомагають людині мати якщо не багатий, але заможний рівень. Християни були реально бідними лише тоді, коли їх грабували зовнішні окупанти, або коли християнин присвячував свої маєтки або майно для благодійних та меценатських діл милосердя. Але тут я б не сказав, що тоді християнин є бідний: він має скромний невибагливий стиль життя. Це приклад митрополита Андрея Шептицького: він свою частку сімейного маєтку віддав для добрих церковних діл, проводив акції ощадності і фінансував безземельних селян, які хотіли працювати. Єдине, що закидали йому, це купівлю автомобіля, але тут є пояснення: митрополит хотів сам відвідувати парафії, але мав хворобу суглобів. Йому важко було пересуватися по дорогах з вибоїнами. Людина може бути бідною тимчасово, коли проходить свій шлях випробувань. Тому є хибним вважати, що бідність — це покарання, адже це випробовування.
Починай визначати своє покликання і служіння, навчись відповідально керувати ресурсами, сумлінно дотримуйся ощадності, але не будь жадібним, формуй культуру самоорганізації.
Є часто глорифікація бідності, що є теологічно неправильним. Церква не засуджує багатство, але грішність людини, яка використовує багатство для марнотратства. Так само не варто осуджувати бідну людину, не знаючи її внутрішні проблеми. Наука Церкви – це рятувати людину, а не судити.
Як покращення економічної культури на рівні людини, сім'ї спільноти — може допомогти країні?
Покращення медійної політики та суспільна освіта — це перший крок до змін, які дуже залежать від держави. Сьогодні десь 90 відсотків медіа шукають скандали та проблеми для підвищення переглядів. Мало хто пропонує рішення. З погляду християнства, соціально-економічні реформи розпочинаються не з залучення капіталів чи змін в законі, а з молитви, яка формує людину. Людина, яка чує Бога і кличе до Нього, кається в гріхах, своїх злочинах, і вибирає інший стиль життя й принципи. Тоді вона хоче змін в законі, уміє користуватися капіталами, бо ключ перетворень українського народу є в ньому самому. Так говорив митрополит Андрей у своїх посланнях.
Церква не засуджує багатство, але грішність людини, яка використовує багатство для марнотратства.
Покращення економічної культури веде до фінансової стабільності, знищення бідності через більш раціональне використання коштів та підвищення особистої продуктивності життя.
Люди, які вміють ефективно керувати своїми фінансами, менш схильні до фінансових криз і боргових ям. Вони з більшою ймовірністю створюють фінансові «подушки безпеки», що дозволяє їм краще справлятися з економічними викликами, як-от втрата роботи або неочікувані витрати. Якщо більшість населення має навички фінансового планування та заощадження, це допомагає зменшити рівень бідності. Люди, які володіють фінансовими знаннями, частіше інвестують у свою освіту та професійний розвиток. Це підвищує їхню продуктивність і здатність створювати нові цінності в економіці.
Стабільні й сильні сім’ї — це основа суспільства. Тому покращення економічної культури веде до правильного планування сімейних бюджетів, де витрати й доходи є більш збалансовані. Родини з високим рівнем фінансової грамотності передають ці знання дітям, формуючи нове покоління громадян, які вміють ефективно управляти своїми фінансами й сприяти економічному розвитку країни. Фінансові проблеми часто стають причиною сімейних конфліктів. Якщо члени сім'ї володіють знаннями та навичками для ефективного управління фінансами, це знижує рівень стресу та покращує якість стосунків у сім'ї. А на місцевому і національному рівні це сприяє самоорганізації людей, їхньої активності та участі в процесах. Це стає засобом проти популізму.
Які є практичні принципи розуміння фінансів, які кожна людина повинна розуміти?
Фінанси мають два складника: грошова маса та соціально-економічні відносини. Переважно грошова маса одне і те ж саме. Але для покращення фінансового стану людини чи суспільства потрібно покращувати соціально-економічні відносини. А це вже етика, культура, мораль. Це вже сфера християнського вчення. Бо для християн не накопичення, а вдосконалення є пріоритетом.
Родини з високим рівнем фінансової грамотності передають ці знання дітям, формуючи нове покоління громадян, які вміють ефективно управляти своїми фінансами й сприяти економічному розвитку країни.
Інша важлива річ це те, що християнин спершу шукає особистих змін, в стилі свого життя. Тому він починає формувати критичне мислення: зважувати «за» і «проти». Це питання здорового особистого вибору. Згодом заповіді й катехизм для нього стають нормами для формування фінансових законів. А там: не вкради, не пожадай власності, працюй сумлінно та ін. Тобто християнин не стільки потребує опіки суспільства над собою, скільки розуміти свої права і свободи.
Згодом, є важливим питання економічної та соціальної самоорганізації. Бути активним моральним громадянином — це покликання християн теж. Тому що захист приватної власності, природніх ресурсів, навколишнього середовища, особистої свободи – це справа спільна усіх християн. Бо заможність – це не лише питання кількості грошей, а правильного розподілення між людьми. Тоді в центрі є ті люди, які працюють над собою, та їхні права на господарські діяльності. А неправильні злочинні ідеології формують клани, мета яких це жити коштом праці інших людей.
