15 червня на Михайловській площі в Києві відкриється вулична фотовиставка «Комунізм=Рашизм», яку організовує Державний архів Українського інституту національної пам’яті. Донесення ідеї виставки буде персоналізованим: глядачі зможуть познайомитися з 15 історіями людей, які стали жертвами російського геноциду проти українців у ХХ та ХХІ столітті.
Злочини російської армії мають ідеологічне обґрунтування та є наслідуванням червоних попередників. На цій спорідненості і взаємозалежності намагається наголосити Інститут національної пам’яті та Міністерство культури. «Комунізм, не засуджений після розпаду Радянського Союзу, призвів до його повторення у сучасній Росії — до нинішнього рашизму. Призвів до війни, очевидцями якої ми є», — йдеться в анонсі на сайті міністерства.
Більшість українців розуміють цю паралель, проте участь росії і СРСР в геноцидах, їх масштаби та системність мало відомі для людей на Заході. Жорстокість під серпом і молотом і під Z та V дуже подібна, але недостатньо висвітлена та занадто недооцінена світом.
Сьогодні світ потребує розкриття справжніх масштабів злочинів комуністів. За кілька десятиліть червона чума трансформувалася в нову подібну шовіністичну і людиноненависницьку ідеологію. Ті злочини, які російська армія здійснює нині, є частиною великої імперської історії кремлівського володарювання. Сподівання на умиротворення росії без засудження комунізму та із «збереженням обличчя» неможливе.
Зважитися Європі та світу на засудження комунізму непросто. Саме ототожнення його з такими людиноненависницькими ідеологіями як нацизм чи фашизм викликає спротив багатьох «прогресивних» груп. Осмислення російської агресії через культуру є потужним засобом донесення певних ідей. Сьогодні Комунізм породив рашизм, хоча обоє зросли на імперському ґрунті ненависті та упокорення сусідів.
Українці використовують багато можливостей для викриття кремлівського зла, для демонстрації правди про комунізм і правди про рашизм. Ми маємо знову і знову нагадувати світу про те, що війна триває, що зменшення потоку інформації про Україну не зупинило вбивства і руйнування. Через заяви політиків, культурні проекти та голоси простих людей дедалі більше людей дізнаються про нашу історію та справжні причини російської агресії.
