logo

Не геноцид? ООН не готова визнати вбивства українців геноцидом

5 вересня 2023 р. \ оновлено 22 лютого

У понеділок, 4 вересня, члени Міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні заперечили трактування російських злочинів як геноциду українського народу. «На даному етапі ми все ще не дійшли висновку, що відбувається геноцид», — лаконічно прокоментував розслідування член комісії Ерік Мьосе.

За словами Еріка Мьосе, наразі ще немає підстав вважати, що вбивства мали на меті знищення українців як національної групи: «Ви пам’ятаєте, що це питання умислу, умислу злочинців. Має бути «потреба» знищити певну групу. І таке знищення, відповідно до Конвенції, має бути фізичним чи біологічним».

Згідно із «Конвенцією щодо запобігання і покарання злочину геноциду» ознаками цього злочину є будь-яка з наступних:

  1. Вбивство членів групи (в Україні очевидно були масові вбивства цивільних, викриті після деокупації);
  2. Спричинення серйозних тілесних чи психічних ушкоджень членам групи (у деокупованих містах росіяни створювали катівні);
  3. Навмисне створення для групи умов життя, які мають на меті призвести до фізичного знищення її цілком або її частини (системні обстріли цивільної інфраструктури, підрив Каховської ГЕС та зрівняння деяких міст із землею);
  4. Насадження заходів з метою запобігання народжуваності в групі (численні свідчення зґвалтувань і тортур із пошкодженням статевих органів);
  5. Насильне переміщення дітей групи в іншу групу (на територію росії було депортовано близько 700 тисяч українських дітей);

Заява про нестачу доказів не перша (аналогічну Мьосе зробив цьогоріч у березні), що свідчить не про початок розслідування, а про певне трактування подій. Майже півтора року минуло після звільнення Київщини, коли світу відкрилися жахливі злочини росіян у Бучі, Ірпені, включно з масовими вбивствами цивільних. Минулого вересня в ході звільнення Харківщини були викриті також масові поховання в лісі поблизу Ізюму.

Цього всього виявляється недостатньо, щоб довести лихий умисел росіян. Збереження системної пасивності та невиправданої обережності ООН лише руйнує залишки репутації цієї структури ат додає впевненості агресорам, що невідворотність покарання може залишитися просто ідеєю.