Комерційна сфера неабияк пов’язана з ідеями. Хоча в суспільстві існує стереотип про безпринципність власників компаній, які буцімто шукають лише матеріальної вигоди, однак сучасність демонструє помітний ріст інтересу бізнесу до політичних ідей (як мінімум тому, що ідею можна використати в рекламі).
В першій декаді жовтня протягом кількох днів кияни могли спостерігати яскраву і безпрецедентну рекламну кампанію на екрані фасаду одного з найбільших торговельних центрів столиці. Протягом чотирьох днів (хоча планувалося тиждень) гігантський ЛГБТ-прапор «прикрашав» ТРЦ Гулівер на Спортивній площі. Окрім демонстрації самого прапору виднівся і логотип КиївПрайду, ключової ЛГБТ-організації в Україні, що профінансувала таку рекламу[1].
Зухвала пропаганда обурила багатьох киян і вже 8 жовтня після мирного пікету ТРЦ припинив демонстрацію провокативної реклами. В підсумку Гулівер програв у будь-якому випадку. Дозвіл висвітити на величезному екрані ЛГБТ-пропаганду відіб’є бажання в консервативної (а особливо, християнської) частини суспільства залишати там свої гроші. Натомість ліволіберальна спільнота незадоволена не менше, адже однієї мирної акції було достатньо, щоб керівництво закладу відмовилося від трансляції цієї реклами.
ТРЦ Гулівер, підсвічений ЛГБТ-рекламою.
Залучення бізнесу до політичної боротьби – явище не нове. Наприклад, в США є ціла традиція великих корпорацій фінансувати виборчу кампанію однієї чи іншої партії. Для одних компаній така співпраця є можливістю піднятися на хвилі популярності «прогресивного» тренду, для інших – свідомим вибором нести в маси конкретні ідеї (що нерідко супроводжується прямим фінансуванням ЛГБТ-організацій чи відповідних партій). У зв’язку з популярним сьогодні політичним порядком денним співпрацю/опір бізнесу та лівої повістки можна виділити в три окремі категорії.
- Найперша — успішна співпраця. Сотні світових компаній і брендів вже багато років виступають рупорами сучасної «прогресивної» повістки. Фемінізм, відверто ліві лозунги чи активна представленість ЛГБТ та інших меншин в рекламі – все це з кожним роком наповнює публічний простір.
Дуже часто компанії включають політичну лояльність до цих ідей у свою корпоративну етику[2]. Як це виглядає на практиці? Деякі корпорації в примусовому порядку залучають своїх працівників до політичних заходів або змушують носити уніформу із відповідною символікою, а відмова брати участи в цих заходах може стати причиною звільнення працівника. Один з найбільш резонансних таких прецедентів трапився в Польщі, де працівнику IKEA довелося поновлюватися на роботі через суд[3].
Серед найбільших корпорацій, що підтримують ліволіберальні наративи можна виділити Visa, Apple, IKEA, Nike, Google, Toyota, Starbucks та багато інших. Докладніше про компанії, що дотримуються принципу «ґендерної різноманітності та репрезентації ЛГБТ» можна ознайомитися у цьогорічному звіті Індексу корпоративної рівності[4],[5].
Досить часто політична позиція компанії демонструється прямо у відповідних документах та відвертих заявах. Так, комп’ютерний гігант IBM не соромиться визнавати навіть політичний тиск корпорації на інші держави.
«Ми продовжуємо просувати та захищати права ЛГБТ + у всьому світі та активно впливали на законодавство та політику в Луїзіані, Північній Кароліні та Техасі. І протягом минулого року ми брали участь у таких країнах, як Північна Ірландія, Тайвань, Ізраїль та Японія, щоб підтримати референдуми щодо рівності шлюбів». [6].
Ці компанії мають вплив та фінанси. Вони навчилися вміло лавірувати між хвилями актуальних трендів, очікувань мілленіалів та потенційної критики, проте навіть вони колись можуть спіткнутися і отримати шквал звинувачень у черговому -ізмі.
Чимало компаній у червні змінюють свій логотип, щоб продемонструвати підтримку ЛГБТ.
- Друга категорія — бізнес на шляху спротиву. Активну опозицію руйнівним ідеям в сучасному світі організувати непросто, а знайти принципові компанії тим паче.
Нещодавній приклад такого бізнесу — це низка невеликих компаній, які фігурують в позові проти штату Вірджинія за право власників дотримуватися власних релігійних переконань. Найчастіше, відстоювати публічно релігійну позицію доводиться власникам компаній та закладів, чиї інтереси перетинаються із протилежними групами (наприклад, фотографи чи пекарі, що не бажають співпрацювати з організаторами одностатевих «весіль»)[7].
Найбільш резонансна подіібна справа мала розгляд навіть у Верховному Суді США 2018 року. Ще у 2012 році власник пекарні Cakeshop у Колорадо Джек Філліпс став фігурантом справи про дискримінацію одностатевої пари, яким було відмовлено у замовленні весільного торта. Комісією з громадянських прав Колорадо звинуватила його у дискримінації, що Філліпсу довелося спростовувати через суд. Пройшовши низку інстанцій справа дійшла до Верховного Суду, який визнав дії Комісії з громадянських прав Колорадо незаконними[8].
Ще рік тому цей пункт міг поповнитися американською мережею ресторанів швидкого харчування Chick-Fill-A, але не тепер. Ця компанія багато років тримала оборону і відкрито підтримувала сімейні цінності й робила чималі пожертви для різноманітних християнських проектів. Однак тиск ЛГБТ-активістів та непублічні процеси всередині самої компанії спричинили відмову від фінансування християнських організацій[8].
- В третьому пункті розглянемо бізнес, який намагався сподобатися сучасній «прогресивній» спільноті, проте щось пішло не так і їм довелося понести фінансові та/чи репутаційні втрати.
Наприклад, Chick-Fill-A: християни, що були зацікавлені в просімейній політиці компанії, розчаровані її позицією, натомість ліволіберали, які бойкотував мережу, ще не мають до неї довіри. Chick-fil-A вийшла з переліку просімейних і християнських закладів, однак ще не увійшла до категорії ЛГБТ-френдлі компаній.
Труднощі з правильною підтримкою «рівності» виникли і в Facebook цього літа. Низка компаній та зірок відмовилися від співпраці з платформою через звинувачення в расизмі. Радикальні ліві (найперше, BLM) звинуватили Facebook в тому, що працівники соцмережі недостатньо працюють над видаленням расистського та ненависного вмісту зі своєї платформи.
Прихильники/учасники літніх протестів невдоволені, що критики їх дій можуть висловлювати обурення через «антирасистські» протести у мережі (найперше, це стосувалося критики насильницьких дій, висловлення безглуздості протестів або висміювання бунтарів). Саме тому вони закликали бойкотувати соцмережу і зупинити рекламну співпрацю[10].
Та не лише Фейсбуком єдиним. Минулого року дев’ять великих корпорацій були звинувачені у фінансування анти-ЛГБТ руху. AT&T, UPS, Comcast, Home Depot, General Electric, FedEx, UBS, Verizon та Pfizer — всі вони отримали тавро гомофобної корпорації.
Ці компанії ніколи не були помічені в публічній підтримці християнського трактування сім’ї або засудження спроб лівих перебудувати суспільство на свій лад. Ба більше, вони систематично підтримували популярну повістку «рівності», а такі гіганти як AT&T та General Electric навіть входили в топ найбільш лояльних до ЛГБТ корпорацій.
То що ж пішло не так? Проблема була в тому, що вони за давньою американською традицією профінансували передвиборчу кампанію для низки республіканських політиків, звинувачених в нелояльності до «рівності».[11].
Ці історії ні в якому разі не є свідченням консервативного зсуву політики деяких компаній і брендів. Навпаки, вони так само послідовно підтримують ліволіберальні проекти своїми заявами, публічною позицією чи навіть фінансово, просто на якомусь етапі своєї діяльності оступилися із звичного шляху і втратили підтримку як традиційної і консервативної громадськості, так і адептів захисту меншин.
Навіть дуже «прогресивні» компанії не завжди можуть контролювати запал «борців за рівність», а тому нерідко самі стають жертвами власних інвестицій. Як і в часи Французької революції, ліві потребують призначення нових винних, а великі корпорації завжди потенційно такими є, тому надалі ми все частіше зможемо спостерігати як ідеї поїдають своїх спонсорів.
Та сьогодні вже можна впевнено сказати, що згадані вище проблеми стосуються не лише Заходу, бо і вітчизняний бізнес вливається в ідейну боротьбу. Які ж компанії та комерційні організації вже підтримали ліві проекти в Україні? Окрім сумнозвісного Гулівера в прихильності до цих ідей розписалися українське представництво H&M, служби таксі Uber i Uklon, Dronarium Украина та ще низка невеликих компаній та закладів. Вони публічно підтримали заходи ліволібералів, а іноді й самі долучалися до їх організації[12].
ЛГБТ-символіка на Батьківщині-Матері – це справа Dronarium Україна.
Сьогодні ці тренди ще не настільки популярні й масові, а конфлікт довкола Гулівера показав і можливу збитковість від подібний ініціатив (бо пікети під ТРЦ не сприяють шопінгу та розвагам). Цей прецедент спонукає інші компанії і заклади замислитися чи варто розділяти суспільство, накликати на себе гнів частини потенційних клієнтів для сумнівного статусу «прогресивності».
