Їх мораль: фарисейство замість сімейних цінностей

Марія Львова-Бєлова — мати 10 дітей. Російська пропаганда малювала їй обрах ідеальної матері, а в Україні вона здобула недобру славу за сприяння викрадення українських дітей із окупованих територій та псевдовсиновлення одного з них. Для Кремля вона була зручною фігурою побудови образу еталона захисту сімейних цінностей, однак Львова-Бєлова для образу православного шлюбу вирішила змінити православного чоловіка.

Олігарх і мільярдер Костянтин Малофеєв є важливою фігурою для пропаганди ідеології російського світу. Він є другою особою Всесвітнього Російського Народного Собору під егідою РПЦ, який власне й проголосив російське вторгнення «священною війною» та плани, що «після завершення СВО вся територія сучасної України має увійти до зони виняткового впливу Росії».

Малофеєв також є власником скандального медіаресурсу «Царьград», який є по суті бібліотекою пропагандистських матеріалів російського світу і медійно обслуговує РПЦ. Канал інформаційно підтримує радикальний релігійний рух «Сорок Сороків». Царьград позиціює себе як медіа, яке «захищає традиційні християнські цінності», однак насправді є просто тематичним засобом пропаганди та майданчиком для таких скандальних персоналій як Олександр Дугін та Захар Прілєпін.

Діяльність Львової-Бєлової та Малофєєва чітко підпадає під образ фарисея: вдавана набожність і консервативність є лише прикриттям для абсолютно аморального способу життя. За даними «Верстки», історія зради триває ще з минулого року і цей приклад вкотре доводить, що здаватися — не тотожно бути.

Російське православ'я і псевдоконсерватизм базується на гучних лозунгах, протиставленні цивілізацій, узагальненнях, стереотипах і медійних образах «духовної Росії». Однак у своїй суті російський консерватизм і традиціоналізм є скоріше виявленням лояльності кремлівській ієрархії, ніж реальним виявом духовності.

Ця та подібні до неї історії спонукають визначатися з пріоритетами суті над формою. Реальне життя російських відомих псевдоконсерваторів виявляється зовсім далеким від моральності, про яку вони самі так часто говорять. При цьому варто бути чесними й визнавати, що фарисейство серед нібито набожних людей притаманне не лише росіянам, але від цього воно не є нормою.