8 грудні 1980 року фанат гурту Beatles Марк Чепмен застрелив свого колишнього кумира Джона Леннона. Співак із світовою популярністю вихвалявся своєю славою та визнанням, стверджуючи, що «популярніший за Ісуса», але сам став жертвою цієї слави.
Вбивця Леннона — Марк Чепмен в юні роки був затятим фанатом ліверпульської четвірки. З дитинства він збирав платівки, плакати та інші тематичні речі, пов’язаний з його кумирами. Він тяжко пережив розпад гурту, деякий час шукав себе в релігійному наверненні, однак його духовність була скоріше радикальним фанатизмом, подібним до занурення в рок-культуру, на якій виростав.
Пізніше майбутній вбивця страждає від глибокої депресії. Спочатку він планував вбити Джона Леннона, навіть купив зброю та розповів про намір своїй дружині (вона стала ініціатором початку терапії чоловіка). Сеанси у психолога не допомогли. Чепмен планує самогубство, але передумує і повертається до задуму вбивства. Як пізніше було виявлено, він мав діагноз параноїдальної шизофренії та маніакальної депресії.
Щоб здійснити вбивчий задум, Марк приїздить до Нью-Йорка, 7 грудня нападає з ножем на відомого співака Джеймса Тейлора, однак замах був невдалий і він тікає. Наступного дня Чепмен очікує Леннона біля готелю і коли співак виходить разом зі своєю дружиною, Марк просить підписати альбом, а потім стріляє в колишнього кумира п’ять разів.
Однією з причин вбивства Чепмен назвав обурливий зміст пізніх творів Beatles і особисто Леннона. В люті і розчаруванні він говорив про пісню «Imagine»: «Він сказав нам уявити відсутність власності і ось він із мільйонами доларів, яхтами, фермами та заміськими маєтками сміявся з таких людей, як я, які повірили в брехню, купили платівки та побудували велику частину свого життя навколо його музики».
Але пізніше виявилося, що в Чепмена був альтернативний список жертв, серед яких були актриса Елізабет Тейлор, інші члени гурту Beatles, колишня перша леді Джекі Кеннеді та навіть чинний тоді президент Рональд Рейган. У 2010 році він сказав, що єдиним критерієм для списку була «відомість», і що він вибрав Леннона зі зручності.
Під час затримання і в ході судового процесу Чепмен порівнював себе із головним героєм твору Джерома Д. Селінджера «Над прірвою в житі» Холденом Кофілдом, що нібито мало підтвердити його нонконформізм, але клінічне обстеження виявило лише низку проявів розладу особистості. Апеляція до психічного стану вбивці була основним аргументом захисту в ходу судових слухань, однак він все ж отримав довічне ув’язнення з правом дострокового звільнення через 20 років (прохання про звільнення не були враховані).
Ця моторошна історія вкотре доводить руйнівну силу гордині, самолюбства і одержимості славою. Хтось пишається своїм статусом і божеволіє від власної значущості, інший — йде на страшний злочин, щоб цю славу привласнити і тобі.
