Учора, 11 квітня, Європейський Парламент прийняв десять законодавчих актів для реформування міграційної політики та політики притулку, узгодженої з державами-членами ЄС. Пакт про притулок і міграцію передбачає систему солідарності всіх країн ЄС у розміщені як біженців, так і мігрантів. Країни, які відмовляться, будуть зобов’язані виплатити компенсації.
Європейський Союз вже багато років переживає кризи, пов'язані з демографічним заміщенням, і досі залишаються гострими дискусії стосовно розміщення біженців та мігрантів. Велика проблема дискурсу полягає у ігноруванні різниці між тими, хто тікає від війни чи іншого лиха, яке загрожує життю, та тих, хто просто шукає в Європі кращого матеріального становища.
З прийняттям нового міграційного пакту країни, куди вперше прибули мігранти, зможуть перемістити частину з них до інших держав-членів ЄС. Для цього буде запроваджена система «обов’язкової солідарності». Якщо якась країна відмовиться приймати мігрантів, то ЄС зобов’язуватиме виплатити 20 тисяч євро на 1 особу.
Зараз дуже багато мігрантів прибувають до Греції та Італії, а потім намагаються потрапити до Німеччини, Австрії, Франції, Нідерландів та Бельгії. Важливо зазначити, що абсолютна більшість із них — це вихідці з Північної Африки, які не тікають від війни, а просто шукають кращого життя в Європейському Союзі. До Італії чи Греції вони потрапляють незаконним шляхом. Переважна більшість із них прямує із Лівії чи Туніса на човнах через Середземне море, попередньо заплативши гроші мафіозним структурам, які де-факто займаються контрабандою людей.
Новий пакет міграційних документів отримав критику з боку консервативних партій, а також держав Центральної та Східної Європи. Вони закликали до суворішої імміграційної політики, тому голосували проти, оскільки пакт спрямований на розподіл навантаження від міграції, а не на спробу зупинити її. Однак більшість голосів все ж таки знайшлася, тому всі держави Європейського Союзу будуть зобов'язані розділити тягар нелегальної міграції.
В ухвалиному документі також прописана процедура пришвидшення розгляду запитів на надання притулку. Протягом трьох місяців мігранти повинні перебувати у спеціальних центрах тимчасового проживання і за цей період отримати відповідь із схваленням чи відмовою у праві залишитися. Проте досвід європейських держав показує, що бюрократична система потребує в середньому 10 місяців на ухвалення цього рішення.
Новий європейський міграційний пакт навряд вирішить проблему нелегальної міграції, однак може посилити внутрішній супротив всередині Європейського союзу, адже низка держав чинитимуть опір фактичному пограбуванню їх бюджетів для утримання мігрантів. При цьому відсутність розрізнення мігрантів та біженців є проблемою для тих, хто дійсно шукає притулку, тікаючи від війни чи стихійного лихо.