13 листопада 2015 року стався наймасштабніший теракт в історії сучасної Франції: пов’язані з ІДІЛ терористи скоординували низку атак на різних об’єктах Парижа, зокрема концертний зал «Батаклан», стадіон «Стад де Франс», а також кілька ресторанів і кафе в центрі міста. Ці напади призвели до загибелі 130 людей і понад 350 були поранені.
Головним місцем трагедії став концертний зал «Батаклан», де терористи захопили заручників під час концерту. Після декількох годин протистояння поліція ліквідувала нападників, але до того часу вони вже вбили 90 людей. Паралельно з цим терористи-смертники підірвали бомби біля стадіону «Стад де Франс», де проходив футбольний матч і було дуже багато людей. Наступного дня «Ісламська держава» взяла на себе відповідальність за напад.
Ці напади буди здійснені трьома групами терористів, які одягли на себе жилети з вибухівкою. Пізніше стало відомо, що лише двоє з них були іракцями, а більшість — це уродженці Франції чи Бельгії, які воювали у Сирії на боці терористів. Серед всіх нападників, які безпосередньо брали участь у подіях, живим залишився лише один. Ще 13 правоохоронці заарештували за співучасть і допомогу в організації теракту, а 6 досі знаходяться в розшуку.
Після атак Франція оголосила надзвичайний стан, який дозволив поліції проводити обшуки та арешти без рішення суду. Після затримання причетних до теракту і розслідування всіх обставин, виявилося, що ймовірним організатором злочину був уродженець Бельгії Абдельхамід Абауд. Він належав до ІДІЛ, воював у Сирії та був відомим для спецслужб. Суд над обвинуваченими розпочався лише 2021 року. Єдиний учасник теракту, який вижив, отримав довічне ув’язнення, а всі інші були визнані винними за всіма пунктами обвинувачення та отримали від 4 років до довічного позбавлення волі.
Теракт у Парижі 2015 року сколихнув всю Європу і світ та загострив питання боротьби з радикальним ісламом. Однак він не спричинив радикального перегляду безвідповідальної міграційної політики ЄС. Тогочасні лідери об’єднання (зокрема й Жан-Клод Юнкер) наполегливо розмежовували ісламський тероризм із проблемою міграції, хоча подальші роки продемонстрували, що загроза зберігається.
Сьогодні Франція згадує жахливу трагедію 9-річної давнини, але проблема радикального ісламу знову актуалізується. Особливо тривожним залишається антисемітський тренд серед мусульманських спільнот (Франція з тривогою очікує футбольний матч з ізраїльською командою після погрому в Амстердамі). Ще однією загрозою є підняття політичного впливу людей, які вже не є біженцями або мігрантами першого покоління, проте й не готові приймати європейську культуру, цінності та правовий спосіб життя.
