Євразійство від Орбана: угорський прем’єр оголосив завершення ери Заходу

«Пʼятисотлітня ера домінування Західної цивілізації завершилася, наступає доба Євразії... Ми повинні прийняти той факт, що наступне століття буде століттям Євразії, і ми повинні  знайти своє місце в цьому просторі. Хороша новина полягає в тому, що, на щастя, у нас є для цього стратегія», — сказав прем'єр-міністр.

 Чи вперше він говорить суперечливі заяви? Ні, але нинішня є симптомом нездорового політичного, економічного та ідейного єднання режимів, які протистоять західній цивілізації та пропонують свої альтернативи, яким має бути світ. Хоча цей форум був присвячений, перш за все, економічні співпраці, заяви Орбана свідчать про його позитивну оцінку за орієнтацію на азійські режими, які є зовсім не демократичними.

Віктор Орбан торкнувся глобальних питань, посягаючи на загальний консенсус цінності принципів, на яких побудований західний світ (Pax Americana). Він розкритикував рішення західної еліти після холодної війни «не відновлювати органічну євразійську єдність, а вестернізувати весь світ».

Подібну антизахідну промову повторив і голова Центрального банку Угорщини Дьєрдь Матольчі: «Ми повинні відійти від ідеї європейської мрії та простягнути свої руки на всі неєвропейські держави». Також він зазначив, що для підтримки рівня життя в Європі необхідно підписати нові угоди з Росією.

З огляду на попередні заяви та дії ця риторика угорських топполітиків не дивує. Однак залишається тривожним той факт, що Угорщина як член ЄС і НАТО повторює риторику, котру ми чуємо від «клубу ображених» — авторитарних переважно азійських режимів, які прагнуть перегляду консенсусу довкола переваги ідеї демократії над авторитаризмом.

Риторика угорських політиків демонструє досить цинічну пропозицію розбудови співпраці із азійськими державами. Дуже наївно сподіватися, що економічна співпраця можлива у вакуумі без політичної лояльності. Спочатку це буде толерування, а потім і відкритої співпраці з людиноненависницькими режимами в Москві, Пхеньяні й Тегерані.

Оспівування перспективності євразійства є небезпечною тенденцією до авторитарності і нівелювання цінностей Західної цивілізації, які власне й беруть початок у юдео-християнській моралі. Ми можемо тисячу разів критикувати західних ліволібералів, моральне падіння чи деградацію еліт, але альтернативи Заходу значно лицемірніші, лютіші й потворніші, що ми й спостерігаємо на прикладі диктатур Сходу.

Звичайно, цивілізаційне падіння Заходу (а особливо англо-саксонської традиції) є мрією божевільних псевдофілософів на зразок Олександра Дугіна. Вони оспівують «сильну руку» і трепет простого люду перед правителем. Це саме той шлях, який повертає людство до варварства і жорстокості, яких століттями поступово витісняло християнство. Тому християни закономірно є апологетами відродження справжніх цінностей і традицій Західної цивілізації, а не заміну її на євразійську модель демонстративного авторитаризму.