Комуністична влада Китаю дозволяла розстрілювати уйгурів, які втекли з концтаборів

«Сіньцзянські поліцейські файли» включають секретні розпорядження вищих посадових осіб, внутрішні інструкції поліції та інформацію про персонал концтаборів, відомості про інтернування понад 20 000 уйгурів і фотографії кількох тисяч в’язнів. Серед злитих даних містяться вражаючі накази до персоналу розстрілювати всіх, хто намагатиметься втекти з таборів.

Комуністична влада Китаю ніколи не говорила публічно, скільки людей пройшло через ці установи. Офіційний Пекін стверджує, що заклади для «перевиховання» уйгурів не є концтаборами, проте злиті файли містять інформацію про постійний нагляд озброєних людей за в’язнями.

Наразі кожен 25 уйгур перебуває у в’язниці за звинуваченнями в тероризмі у провінції Сіньцзян. Це найвищий показник частки ув’язнених на певній території. Там утримуються люди різного віку, статі і соціального походження. У викритих документах є фотографії навіть дітей із концтаборів, яких затримували разом із їх сім’ями.

Групова відповідальність є дуже поширеним явищем, адже мета утримань — це покарання і перевиховання, насильницька зміна мислення і традицій цих людей. Наприклад, серед ув’язнених є 60-річна жінка Таджгюль Тахір, яка перебуває у концтаборі, бо її син отримав 10 років в’язниці за «тероризм». Важливо зазначити, що «тероризмом» китайські правоохоронці вважають глибоку релігійність чоловіка, бо він принципово не вживав алкоголь і не палив.

Прикладів засудження за релігійність тисячі і вони вражають масштабом мети витравити певні традиції і спосіб життя. Викриті дані вкотре загострюють потребу більш рішучих дій Заходу і міжнародної спільноти щодо китайських комуністів. Минулого тижня Верховний комісар ООН з прав людини Мішель Бачелет відвідала Сіньцзян в рамках зустрічі з китайськими чиновниками. Але вона знову висловила «глибоке занепокоєння» на брифінгу та закликала Пекін «переосмислити політику, яка може негативно вплинути на права людини».

Наявні висновки комісара ООН з прав людини є недостатніми і просто нікчемними, адже дозвіл на розстріл — це не «негативний вплив на права людини», а злочинна політика, яка роками замовчувалася. Аналогічні принципи ігнорування багато років застосовувалися і щодо беззаконня на тимчасово окупованих росією територіях України. Відсутність свободи слова, віросповідання, преси, мирних зібрань — це щоденна реальність так званих «Л/ДНР», але «сторожі демократії» вісім років висловлювали «глибоке занепокоєння» і закликали до стабілізації, коли потрібна була деокупація.