До Верховної Ради подано законопроект, який обмежує свободу слова і преси, а також становить загрозу для християнських медіа й суспільної моралі.
На початку лютого Верховна Рада має розглядати проект Закону про медіа №2693, який вже став скандальним через низку супечливих положень. Найперше, занепокоєння викликає надто широке визначення медіа як “засобу поширення масової інформації у будь-якій формі, яке періодично чи регулярно виходить в світ під постійною назвою в якості індивідуалізуючої ознаки”. Тобто блог, публічна сторінка чи навіть церковний сайт підпадає під дію цього Закону і на них розповсюджується чималий перелік заборон щодо поширеної інформації.
В статті 37 цього Закону прописані обмеження щодо контенту. Серед них виділяються “висловлювання, що є дискримінаційними щодо окремих осіб та їх груп на основі етнічного походження, громадянства, раси, релігії та вірувань, віку, статі, фізичних вад, стану здоров’я, сексуальної орієнтації або за іншою ознакою”.Проблема полягає в тому, що серед широкого переліку “захищених ознак” законотворці прописали і “сексуальну орієнтацію”. Таким чином, за негативну оцінку ЛГБТ медіа будуть карати.
Санкція за “дискримінацію” також прописана в Законі: висловлювання, що вважаються дискримінаційними за ознакою “сексуальної орієнтації” трактуються як значне порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу від 5 (23 615 грн) до 50 (236 150 грн) розмірів мінімальної заробітної плати.
У разі виявлення двох і більше порушень Національна рада стягує штраф у розмірі, передбаченому за більш грубе порушення. У випадку постійних порушень Нацрада може застосувати крайню форму примусу – блокування ресурсів через суд за скороченою процедурою. Таким чином, критика ЛГБТ-діяльності чи заперечення “нормальності” цієї спільноти може призвести до чималих фінансових стягнень з медіа та навіть до його ліквідації.
Положення, прописані в проекті закону – це спроба легалізувати переслідування людей, які здатні публічно називати речі своїми іменами. Наприклад, тепер журналіст не зможе негативно висловитися про гей-парад, адже його слова будуть розцінені як “мова ненависті” до ЛГБТ-спільноти.
В законопроекті є й інші суперечливі положення, які потенційно можуть розцінювати як цензура. Таким чином, аргументуючи потребою “боротьби з дезінформацією”, в українське законодавство пропонують внести положення, що прямо обмежують свободу слова.
Не можна забувати, що спроби державного контролю інформаційного простору – це пряме посягання на права громадян (свободу слова, переконань, преси, а також свободу віросповідання). Внесення суперечливих положень про “дискримінацію” наочно демонструє ідейні засади законопроекту, які, очевидно, є ворожими до християнських цінностей.
Якщо цей законопроект буде ухвалено, то над більшістю християнських медіа нависне загроза штрафів та навіть ліквідації. Це величезна проблема, адже медійний простір є одним з ключових для євангелізації в ХХІ столітті, а тому для кожного християнина має бути в пріоритеті право на свободу слова та вільного вираження своїх поглядів.
