Після того, як 19 травня депутати Верховної Ради не проголосували за скандальний законопроект 2693 і відправили його на доопрацювання, в парламенті зареєстрували ще один аналогічний проект закону, який в багатьох пунктах повторює попередній і є потенційно небезпечним для християн. Ініціаторами нового законопроекту виступила група депутатів на чолі з Миколою Княжицьким від фракції “Європейська солідарність”.
За аналогією з попереднім законопроектом 2693, новий 2693-2 містить ті ж небезпечні для християн норми: забороняється поширювати висловлювання, що є “дискримінаційними щодо окремих осіб та їх груп на основі етнічного походження, громадянства, раси, релігії та вірувань, віку, статі, фізичних вад, стану здоров’я, сексуальної орієнтації або за іншою ознакою”.
Цим документом передбачене і впровадження в законодавство маніпулятивного та цілком суб’єктивного поняття “мова ворожнечі”. Під забороною її використовувати криється не що інше, як посягання на конституційні права громадян на свободу слова та віросповідання.
Законопроект 2693-2 є не лише декларацією основних засад для функціонування медіа, але й містить конкретні санкції для “порушників”. За критику сексменшин в законопроекті передбачені чималі штрафи: від 10 до 75 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 47 230 грн до 354 225 грн). Зрозуміло, що такі переконливі суми змусять засоби масової інформації працювати в іншому режимі.
Таким чином, висловлювання консервативних громадян в медіа з негативною оцінкою гомосексуалізму. Все це викличе страх і подальший остракізм консервативних спікерів та публічних осіб, а тема гріховності одностатевих зв’язків просто зникне з публічного простору, адже ЛГБТ трактують дану риторику як “дискримінаційну”. Те ж саме стосується і християнських медіа, які не зможуть говорити чи писати про біблійний погляд на сім’ю та об’єктивні загрози сімейним цінностям у наш час.
Сьогодні на наших очах низка депутатів намагаються через відповідні законопроекти обмежити свободу слова і преси, нав’язуючи стандарти політкоректності не просто як рекомендацію, але як правову норму, порушення якої потягне за собою серйозну відповідальність.
Але є й хороша новина. Вірогідність схвального голосування саме за цей законопроект досить мала. По-перше, аналогічні норми, запропоновані провладними депутатами, вже були відхилені парламентом і відправлені на доопрацювання в комітеті. По-друге, ініціаторами саме цього законопроекту є група опозиційних депутатів, а українські політичні традиції виключають можливість схвального голосування більшості за проект закону, аналогічний до провладного.
Проте це не означає, що загрози автоматично зняті. Сам факт подання пороектів законів, що містять ознаки цензури є тривожним дзвіночком.Така наполегливість народних обранців у напрямку подолання “гомофобії” свідчить про наявну політичну волю та цілеспрямованість депутатів, які, очевидно, дуже переймаються почуттями сексуальних меншин в Україні. Саме тому християнам варто пильнувати за законотворчим процесом в нашій країні та звертати увагу на прізвища народних обранців, що ініціюють подібні нововведення.
