1 липня депутати, що входять до Комітету Верховної Ради з питань інформаційної політики проголосували за скандальний законопроект №2693-д. Цей законопроект неодноразово критикувався як церквою, так і патріотичною громадськістю. В ньому міститься багато положень, що загрожують свободі слова та віросповідання.
В проекті Закону про Медіа (№2693-д) передбачений об’ємний перелік заборон і обмежень для контенту. Серед іншого під заборону потрапляють “висловлювання, що підбурюють до дискримінації чи утисків щодо окремих осіб та їх груп на основі етнічного походження, громадянства, раси, релігії та вірувань, віку, статі, гендерної ідентичності, фізичних вад, стану здоров’я, сексуальної орієнтації або за іншою ознакою”.
На перший погляд виглядає досить гуманно, однак дане формулювання щодо дискримінації дає дуже широкі можливості для трактування, а тому є потенційно небезпечним для свободи слова і віросповідання. Та й додавання до “захищених ознак” сексуальну орієнтацію – це свідоме означення її варіативності як норми, яку держава має намір захищати.
У випадку ухвалення даного законопроекту в небезпеці можуть опинитися більшість християнських медіа. Очікувано, що оцінка гомосексуальної поведінки та ЛГБТ-лобізму (включно із так званими “маршами рівності”) в християнських ЗМІ подається згідно з біблійної позиції. З попереднього досвіду ми знаємо, що будь-яка критика або висвітлення аргументів про гріховність, аморальність, неприродність, шкідливість для суспільства ліволібералами визначається як дискримінація та “мова ненависті”. Саме тому введення в законодавство ними запропонованих норм може стати кінцем можливості публічно критикувати гомосексуальний спосіб життя.
Якщо законопроект стане законом, то питання контексту висвітлення тем, пов’язаних з ЛГБТ, буде вирішене. Хоча і без закону більшість світських медіа застосовують на практиці рекомендації від ЛГБТ-лобістів щодо мови і контексту подання інформації, однак закон передбачає і відповідальність за їх недотримання.
Якщо взяти конкретно статтю 36 згаданого законопроекту, де вказано перелік ознак забороненого контенту, то за її порушення передбачається відповідальність у вигляді штрафу від 5 (23 615 грн) до 50 (236 150 грн) розмірів мінімальної заробітної плати.
У разі виявлення двох і більше порушень Національна рада стягує штраф у розмірі, передбаченому за більш грубе порушення. У випадку постійних порушень Нацрада може застосувати крайню форму примусу – блокування ресурсів через суд за скороченою процедурою. Таким чином, критика ЛГБТ-діяльності чи заперечення “нормальності” цієї спільноти може призвести до чималих фінансових стягнень з медіа та навіть до його ліквідації. Окрім цього, в законопроекті є й інші суперечливі положення, які потенційно можуть розцінювати як цензура.
За останні місяці ми спостерігаємо тривожні ініціативи в парламенті. Низка подібних законопроектів з криміналізацією “дискримінації” за ознакою сексуальної орієнтації, вже згаданий проект Закону про медіа та невчасні, але дуже наполегливі спроби знову легалізувати гральний бізнес – все це наочно демонструє цінності й моральні якості багатьох депутатів.
