Президент відповів на петицію про скасування Стамбульської конвенції

У відповіді із підтримкою конвенції президент посилається на «неодноразові звернення до органів державної влади з проханням сприяти у ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульської конвенції) від громадських об’єднань, які протягом багатьох років безпосередньо надають допомогу жертвам домашнього насильства, та провідних правозахисних організацій».

Разом з цим він абсолютно ігнорує багаторазові петиції проти Стамбульської конвенції, та понад 80 (!) рішень місцевих рад із закликом НЕ підтримувати її. Також багато разів проти скандального документа виступала Всеукраїнська рада церков та релігійних організацій, позиція якої цинічно ігнорується центральними органами влади (при тому, що церкві представляють левову частку українського народу).

У відповіді на вищезгадану петицію президент Зеленський називає ратифікацію конвенції «кроком на шляху до зміцнення сім’ї як соціального інституту» і водночас доручає уряду «продовжити реалізацію завдань державної сімейної політики і посилити інформаційну кампанію з метою роз’яснення цілей та окремих положень Конвенції», бо виявляється в Україні поширені «міфи та упередження інтерпретацій Стамбульської конвенції».

Фактично президент виказує зневагу до противників Стамбульської конвенції і трактує їх позицію як невігластво і нерозуміння. Все це свідчить про міцні позиції антисімейних ліволіберальних сил у владних колах, які не допускають плюралізму думок і альтернативної точки зору на питання «рівності» чоловіків і жінок, а також поглядів на боротьбу з домашнім насиллям, які відмінні від феміністичного порядку денного.

Дуже оптимістичними будуть сподівання на формальність кроків, здійснених владою на зустріч лобістам гендерної ідеології. Президент заявляє, що «Україна не розглядає жодне з положень конвенції як таке, що зобов’язує до зміни Конституції України та Сімейного кодексу України, інших законів України щодо інститутів шлюбу, ciм’ї та усиновлення, а також таке, що втручається в право батьків виховувати своїх дітей відповідно до власних переконань». Однак такі формулювання все ж дають надто широке поле дій гендерним лобістам та іншим шкідливим елементам, чия діяльність націлена на руйнування здорової сім’ ї та християнських традицій українського народу.