В УКРАЇНІ ЗНОВУ ХОЧУТЬ РАТИФІКУВАТИ СТАМБУЛЬСЬКУ КОНВЕНЦІЮ

Ратифікація Стамбульської конвенції – це лише початок, тільки старт добровільного потрапляння в залежність від Експертної групи Ради Європи з питань протидії насильству над жінками та домашньому насильству (GREVIO). Негативний досвід підзвітності цій колегіальній структурі вже можна спостерігати на прикладі деяких європейських держав. Польща ратифікувала конвенцію давно і настав час звітуватися перед GREVIO щодо її виконання. Ще до висновку експертної групи поляки стурбовані не лише редагуванням самого звіту (в GREVIO замінили слово “стать” на “ґендер” під час перекладу), але й очікуванням негативної оцінки. Річ у тім, що польська влада трактувала положення конвенції, згідно з поняттями національного законодавства і у висновках про виконання конвенції відсутні звіти про впровадження” ґендерних ініціатив”.

Чому ж має бути негативна оцінка? Із вже опублікованих висновків GREVIO щодо італійського звіту, надісланого ще раніше. Зокрема, в 34 пункті викладена пряме засудження несприяння італійської влади популяризації в школах розроблених “експертами” ґендерних програм. Також тут засуджується противники тобто консерватори, чиї кампанії делегітимізують дослідження щодо гендерних питань. В 96 пункті також йдеться про спротив з боку місцевої влади впроваджувати гендерні принципи в освіту. GREVIO засуджує опір італійських батьків, які не бажають, щоб їхні діти вивчали ґендерну теорію, а також рекомендує владі боротися з “мовою ворожнечі” щодо феміністичних організації, діяльність яких батьки дітей не хочуть бачити в школі.

В наступному, 97 пункті, GREVIO приділила увагу сексуальній освіті, яка, на їх думку, є засобом для розв’язання проблеми сексуального насильства. Експертна група засуджує прагнення консервативних груп не допустити введення цього предмету в школи та наголошує на необхідності “просвітити” дітей щодо питань сексуальності, контрацепції та репродуктивних прав жінок (права на аборт). Тут же GREVIO рекомендує італійській владі не зволікати та доопрацювати впровадження сексуальної освіти.

Не можна оминути й той факт, що в змісті Стамбульської конвенції не йдеться про реальні причини домашнього насильства, такі як алкоголізм, наркоманія, асоціальний спосіб життя тощо, а це саме ті фактори, з яких потрібно починати боротьбу з насильством. Натомість ми бачимо цілком ідеологізований документ з метою зміни світогляду, адже “моделі поведінки жінок і чоловіків часто перебувають під впливом упереджень, гендерних стереотипів, звичаїв чи традицій” (Стаття 12 Стамбульської конвенції).

Безліч маніпуляцій ми бачимо не лише в змісті конвенції, яка рясніє ідеологізованими поняттями й висновками, але також і в інформаційній кампанії, яка забезпечила збір понад 26 тисяч голосів. В тексті петиції прямо зазначається саме “ґендерний” аспект питання і її автори наполягають на впровадження даних підходів в процес законотворення: “Сприяти проведенню циклу просвітницьких заходів для народних депутатів та депутаток України щодо необхідності використання гендерно чутливих підходів до законотворчого процесу”. Однак заклики до підпису петиції рясніють зображеннями з гримом побитих жінок та переконаннями, що конвенція покладе край домашньому насильству.

Прихильники Стамбульської конвенції, які маніпулюючи звинувачують захисників сімейних цінностей в істерії довкола ґендерної ідеології, не виносять в публічний простір питання залежності та підзвітності України GREVIO у випадку ратифікації конвенції. Також цей документ стосується не лише питання насильства в сім’ї, але й “прав ЛГБТ”, про що йдеться в заяві послів ЄС, які 17 травня закликали Україну ратифікувати Стамбульську конвенцію. Однак питання сексуальних меншин не фігурує в інформаційній кампанії за ратифікацію, адже це не схвалюється суспільством на тому ж рівні, що і боротьба з побиттями жінок.

Лобісти ратифікації Стамбульської конвенції усіляко оминають той факт, що нині в Україні діє Закон про запобігання та протидію домашньому насильству, який надзвичайно широко охоплює всі можливі аспекти насильства в сім’ї, але виключає сумнівні поняття, пов’язані з ґендерною ідеологією та марксистськими уявленнями про “споконвічне пригнічення жінок” як причину домашнього насильства.

З огляду на все, зазначене вище, можна стверджувати, що Стамбульська конвенція є шкідливою для України, ратифікація якої не пов’язана з боротьбою проти реального насильства (для чого вже є національний закон), але покликана ідеологічно вплинути на суспільство.