Афганістан: не буде нічого хорошого

В останні кілька тижнів відбувся перелом у протистоянні між урядовими силами Афганістану і талібами. Останнім вдалося дуже швидко захопити низку міст, а сьогодні йдуть перемовини щодо повної здачі держави і передачі столиці міста Кабул під контроль Талібану. Наразі президент Афганістану вже покинув країну.

Причина цього криється у слабкості і формальності афганського уряду, а також виведенні військ західних союзників. Це ознаменувало викриття реального статусу влади у Афганістані. Хоча багато років уряд США вливав трильйони доларів у побудову республіки західного зразка, але відсутність ціннісної бази і тотальна корупція показали нереалістичність виконання цього завдання, що завершилося захопленням влади талібами.

Талібан – рух радикальних ісламістів, ідеологія якого базується на шаріаті. Його послідовники активно діють і Афганістані й Пакистані з 1994 року. За час свого існування бойовики Талібану відзначилися в низці злочинів і терористичних атаках, серед яких напади на школи, використання терористів-смертників, захоплення будівель, масові страти тощо.

Через контроль більшості території Афганістану талібами держава багато років тримає друге місце в рейтингу найбільш небезпечних держав для християн (за версією Open Doors), поступаючись тільки Північній Кореї. Найвідомішою терористичною атакою на християн стало масове вбивство співробітників християнської місії «International Assistance» у 2010 році, які надавали афганцям безкоштовну медичну допомогу.

Прихід Талібану до влади означає нову хвилю міграції (тисячі жителів Кабула вже тікають з міста) та зростання сил радикального ісламу в Азії. Це дуже тривожний знак для християн регіону, адже терористи розглядають їх як ворогів.

Песимістична доля Афганістану може стати уроком для багатьох країн, які розбудовують чи відстоюють власну державність (включно з Україною) та продемонструвати деякі тривожні глобальні тенденції. По-перше, без цінностей нереально створити ані міцну владну вертикаль, ані армію. Егоїзм політиків і тотальна корупція зруйнують будь-яку державу, попри трильйони доларів, вкладених в розвиток «демократії». По-друге, сліпі сподівання на союзників та міжнародних партнерів завершуються пошуком політичного притулку для президента і оточеною терористами столицею. Реальний суверенітет неможливий без національної боєздатної армії та економічної самодостатності.

По-третє, сучасні західні держави не мають і половини тієї геополітичної могутності, яку мали в ХХ столітті. Місія США в Афганістані виявилася провальною, а Захід вже не здатен впливати на Азію та Африку, як це було раніше. Разом з цим, щороку зростає вага Китаю в світовій політиці. Вже сьогодні найбільша комуністична держава відіграє роль реколонізатора низки африканських країн (через купівлю землі, підприємств і нерухомості) і тенденція лише поглиблюється.

З усього цього можна зробити один висновок: світ буде переживати ще багато політичних потрясінь, а епоха відносної стабільності поступово відходить в минуле.