230 років тому розпочався штурм Бастилії – переломний момент Великої Французької революції.
У середньовічні часи Франція була лідером у Європі. Ця потужна католицька держава швидко розвивалася, економічно зростала і здатна була як воювати з Англією в Столітній війні, так і стояти в авангарді хрестових походів. Однак Новий час приніс їй вибір шляху розвитку і, на відміну від Великобританії чи Голландії, французи все ще залишалися в реаліях абсолютизму, який на кінець XVIII століття остаточно вичерпав себе. На тлі активізації ролі представницьких органів у європейських державах, Франція виглядала доволі відстало.
На відміну від англійської чи американської революції, рушійні сили французької революції представляли явно антихристиянські погляди, в основі яких був культ розуму, антиклерикалізм і зневага до аристократії та традиційних устоїв. Щоправда, тоді церква теж не поспішала давати відповіді на гострі суспільні питання, але стояла на боці абсолютизму й реакційних сил.
Приводом до розгортання кривавих подій стало звільнення першого міністра уряду Жака Неккера 11 липня 1789 року. Він користувався популярністю серед третього стану (до якого належала абсолютна більшість населення), натомість його наступник був радикальним противником розширення прав цього стану.
Після цього на вулицю вийшов натовп людей (переважно це були студенти, ремісники та міська біднота). Вони зібралися коло Бастилії – укріпленої королівської фортеці в Парижі, що слугувала в‘язницею. Заклик затятого революціонера Каміля Демулена «До зброї!» не залишився поза увагою. Повсталі міщани озброювалися, в тому числі захопленою в державному арсеналі зброєю. Сотні протестувальників оточили фортецю, вимагаючи звільнити всіх засуджених. Представники революційного Постійного комітету деякий час вели перемовини з комендантом Бастилії де Лоне. Він відмовився здати фортецю протестувальникам і 14 липня розпочався штурм. Вже о 5 годині вечора фортеця була захоплена. В цих подіях загинули 98 чоловік з боку атакуючих та 1 оборонець. У деякій мірі така пропорція була пов‘язана із невпорядкованістю штурму та загальним хаосом (коли протестувальники намагалися спустити міст, то він впав на самих людей).
Нерідко взяття Бастилії зображується, як акт тяжіння до свободи і справедливості, однак результати штурму свідчать зовсім про інше. Звільнені 14 липня в‘язні звинувачувалися аж ніяк не в політичних злочинах (серед семи звільнених четверо були фальшивомонетники, двоє божевільних та вбивця), проте в революційному запалі ці факти не мали великого значення.
Штурм фортеці став початком низки кривавих подій. Чимало з тих, хто брав участь в заворушеннях 14 липня, самі стали жертвами революційної диктатури. Гуманізм, який звеличував абстрактну людину, виявився безпощадним до людей конкретних.
Результати революції теж виявилися невтішними: після диктатури, кількох реставрацій монархії та періодичних лівих заворушень Франція вже ніколи не змогла повернути колишнє лідерство чи бодай наблизитися до Великобританії чи США, які тоді будували свій розвиток на християнських капіталістичних засадах.
