27 березня 1569 року відомий протестантський композитор, поет, перекладач і друкар Кіпріан Базилік отримав королівський привілей Сигізмунда II Августа на виняткове право видання книг в Брестській друкарні на 15 років, якщо вони не будуть мати антикатолицької спрямованості.
Кіпріян народився в польському містечку Серадзь близько 1535 року. Під час навчання в Краківському університеті став переконаним кальвіністом. У 1557 році при королівському дворі вражений здібностями Кіпріана грецький аристократ і пізніше володар Молдови Якоб Базилік надав йому шляхетське звання і своє ім’я – так Кіпріан став “Базиліком”.
У 1558-1567 рр. цей талановитий музикант керував придворною капелою канцелера ВКЛ Миколи Радзивілла Чорного. Спільно з Вацлавом з Шамотул він підготував до видання в 1558 році перший відомий в ВКЛ друкований нотний збірник – Брестський канціонал або “Пісні похвал Божественних», виданий Іваном Зарембою. Кіпріян був автором понад десятка чотирьохголосового співу релігійного змісту для реформатської церкви. В 1562 році він пише вірш про смерть дружини свого патрона Радзивілла Чорного Єлизавети з Шидловця.
І ось після смерті свого колишнього покровителя він стає керівником або власником Брестської друкарні і отримує королівський привілей на видавничу діяльність, хоча окремі дослідники вважають його одним з можливих видавців ще Брестської Біблії 1563 року. У 1567 році в його перекладі i з його передмовою вийшов компілятивних твір «Історія жорстких гонінь Церкви Божої», в якій засуджується нетерпимість до церковно-релігійних відносин в деяких європейських державах, переслідування інакомислячих та діячів Реформації. Одна з гравюр книги відображає кару Яна Гуса, видатного чеського реформатора.
Базилік був перекладачем з латині на польську мову знаменитого твору польського реформатора Анджея Фрича Мoджеєвського “Про направу Речі Посполитої”, що вийшла з передмовою Андрія Воляна 1577 року в Лоску. Завдяки діяльності створеної в 1553 році протестантами Брестської друкарні і жертовній роботі її друкарів – Бернарда Воєвудки, Івана Заремби, Станіслава Мурмеліуса і Кіпріяна Базиліка, ідеї Реформації набули широкого поширення в ВКЛ і Речі Посполитій через друк біблійних текстів, катехизису та іншої реформаційної літератури.
