1 липня 1564 року великим князем Сигізмундом II Августом був оголошений Бельський привілей.
Він став значним досягненням шляхти ВКЛ, серед якої значну частину займали євангельські християни. Згідно з Бельським привілеєм судити шляхту міг тільки земський суд, судді якого ставали виборними особами і виводилися з-під адміністративного підпорядкування.
Ця реформа стала значним кроком у розширенні незалежності суду, а текст привілею став вступною статтею до нового Статуту ВКЛ 1566 року, який складався під керівництвом євангельських християн канцлерів Миколи Радзивілла Чорного і Миколи Радзивілла Рудого, маршалка дворного і підканцлера Астафея Воловича.
