30 листопада 1554 року видатний польсько-український діяч Реформації Микола Рей за свою літературну діяльність отримав привілей від короля Сигізмунда II Августа на заснування поселення Окша на місці колишнього села Творув.
Народився Микола в містечку Журавно біля українського міста Галич 4 лютого 1505 року. Навчався в Скалмежі, Львові, а потім Краківському університеті. Служив секретарем при дворі сандомирського воєводи Анджея Тенчиньського (1525-1530), де в оточенні гетьмана-протестанта Миколи Сенявського познайомився з проповідниками ідей Реформації і кальвінізму.
Микола Рей засновував протестантські школи та громади на своїх землях, брав участь у реформатських соборах і відстоював права одновірців як представник шляхти у сеймах 1540-1542, 1558-1559 і 1569 років. Однак найбільшу популярність Микола отримав через свою літературну творчість. Один з перших його творів – сатиричний діалог «Коротка бесіда між трьома особами: Паном, Війтом і Плебаном» (1543), у якому він виступає захисником екзекуційного руху за зрівняння шляхти в правах з магнатами. Протестантські переконання і мотиви простежуються в «Псалтирі Давида» (1546), драмі «Купець» (1549), збірнику проповідей «Постили» (1557) і коментарі до Апокаліпсиса (1565). У своїх поетичних творах – поемі «Справжній показ життя шанобливої людини» (1558) і прозовій книзі «Дзеркало» (1568) – Микола Рей прагнув показати своє бачення ідеальної людини: хорошого сім’янина, ввічливого і гостинного господаря, знатного і патріотичного громадянина.
Микола першим писав свої літературні творі не латиною, а живою і багатою польською мовою, яка була поширена в народі і при дворі короля, за що увійшов в історію як «батько польської літератури».
