7 лютого 1938 року почався судовий процес над Мартіном Німеллером, який проводив антинацистську діяльність.
Еміль Густав Фрідріх Мартін Німеллер народився 14 січня 1892 року у родині пастора. Під час Першої світової війни він служив у Імператорських військово-морських силах, дослужившись до посади командира субмарини. Після війни він вирішив стати священиком, описавши воєнні роки у книзі «Від підводного човна до амвона» (нім. Vom U-Boot zur Kanzel, 1934).
Коли до влади у Німеччині пришла НСДАП, Німеллер виступив проти ухвалення антиєврейських законів, а також проти співпраці Церкви з нацистами. Так, він став одним з співзасновників Сповідницької Церкви (нім. Bekennende Kirche), яка не погоджувалася з нацистською політикою (на відміну від «Німецьких християн»), проте мала також і активну громадську позицію (на відміну від спільнот пієтистів).
У липні 1937 року Мартін Німеллер був заарештований за свою діяльність. З 7 лютого по 2 березня 1938 року тривав судовий розгляд його справи, який закінчився виправдувальним вироком, проте вище керівництво країни це не влаштовувало, тому Гітлер наказав відправити пастора до концентраційного табору Заксенгаузен. Протягом 1938—1945 років Німеллер перебував у таборах Заксенхаузен і Дахау. У квітні 1945 року групу ув’язнених, серед яких перебував і Німеллер, транспортували з Баварії (де знаходився Дахау) до Тіроля для фізичного знищення. Їх звільнили американські війська.
Після свого звільнення пастор Мартін повернувся до церковної діяльності, його обрали заступником голови Євангельської церкви Німеччини (ЄЦН). Він також був одним з ініціаторів та підписантів «Штутгартської декларації вини» 19 жовтня 1945 року, у якій ЄЦН приносить вибачення за те, що не вчинила достатній спротив нацистському режиму. На фоні цього Мартін Німеллер став відомий завдяки своєму вислову «Коли вони прийшли…». Одна з варіацій цього вислову звучить так: «Коли нацисти прийшли за комуністами, я залишався безмовним. Я не був комуністом. Коли вони садили соціал-демократів, я промовчав. Я не був соціал-демократом. Коли вони прийшли за членами профспілки, я не протестував. Я не був членом профспілки. Коли вони прийшли за євреями, я не обурився. Я не був євреєм. Коли вони прийшли за мною, не залишилось нікого, хто б заступився за мене».
Також після війни Німеллер активно виступав проти розповсюдження ядерної зброї, проти війни (був залучений у налагодження діалогу під час «холодної війни»). Життя цього видатного діяча закінчилося у поважному віці – 92 роки – 6 березня 1984 року. Він був похований у місті Оснабрюк. Сьогодні Мартін Німеллер залишається для нас прикладом людини, яка відстоювала істину і робила правильно, навіть якщо це було небезпечно, а якщо він робив щось неправильно, то вмів визнавати свої помилки та вибачатися.
Нещодавно ми розповідали про ще одного антинацистського діяча, який постраждав за свої погляди, адже не боявся виражати свою позицію – Ганса Асмуссена. Про нього можна почитати на нашому сайті: https://c4u.org.ua/11-sichnia-1933-roku-vydanyj-protest-altonske-spovidannia/
