Цього дня 1892 року народився німецький лютеранський пастор Мартін Німеллер. Він став одним з ключових представників християнського опору проти нацистської диктатури, співзасновником Сповідницької Церкви та автором знаменитої проповіді «Спочатку вони прийшли…»
Мартін Німеллер народився у Лейпцигу в родині пастора. Під час Першої світової війни служив офіцером Імперського флоту. Після війни він здобув теологічну освіту в Тюбінгенському та Берлінському університетах, а з 1928 року став пастором у Берліні та швидко набув популярності своїми проповідями та активною громадянською позицією.
Подібно до більшості лютеранських священнослужителів того часу Німеллер вважав прихід Гітлера до влади початком «національного відродження», однак вже у 1934 році побачив антихристиянську суть нацистів та виступив проти нового режиму. Того ж року став співзасновником Сповідницької Церкви — групи християн, які активно протистояли нацистському режиму в Німеччині, виступаючи за захист основних цінностей і принципів віри, зокрема, проти ідеології нацизму. До них належав і Дітріх Бонхеффер.
У 1937 році Німеллер висловив свою відкриту критику Гітлера і таким чином став мішенню для службовців диктатури. З 1938 по 1945 рік пастор був ув’язнений у концентраційних таборах Заксенхаузен і Дахау.
Після визволення табору союзниками у 1945 році, Німеллер активно виступав за покарання військових злочинців і відновлення демократії в Німеччині. У повоєнні роки він продовжив свою пасторську та громадянську діяльність і став радикальним пацифістом, що нерідко доходило до крайнощів (наприклад, його візит до комуністичного В’єтнаму в розпал Холодної війни).
У своїй відомій проповіді «Спочатку вони прийшли…» він висловив трагічну самоіронію над німецьким мовчанням християн і рішуче засудив переслідування євреїв та інших груп, навіть тих, яких сам абсолютно не підтримував: «Спочатку вони прийшли за соціалістами, а я не виступав — бо я не був соціалістом. Потім вони прийшли по профспілкових діячів, а я не виступав, бо я не був профспілковим діячем. Потім вони прийшли по євреїв, а я не говорив, тому що я не був євреєм. Потім вони прийшли за мною, і не залишилося нікого, щоб говорити за мене».
Хоча Мартін Німеллер відомий світу як лютеранський пастор, котрий відкинув підтримку нацизму і постраждав за це, він мав чимало власних ідеологічних вад. Німеллер був одночасно президентом Всесвітньої ради церков та лауреатом Ленінської премії, противником нацизму, але й антисемітом. Можливо, йому підійде образ не героя, а антигероя тих років.
Історія Мартіна Німеллера — це не лише нагадування християнам про небезпеку нацизму та інших людиноненависницьких ідеологій, а й поштовх до рефлексії щодо боротьби, яка може відбуватися довкола нас. Європейському християнину 1920-1930-х була близькою боротьба з комунізмом і це самоочевидний факт. Але в подібних ідеологічних протистояннях важливо не тільки, хто твій супротивник, але й хто союзник.
