Для більшості людей нацистський режим в Німеччині – це тоталітарна епоха з параноїдальним прагненням влади та світового панування. Звісно, це так і є, однак за всіма перипетіями нацистської агресії часто забувається духовна складова їх ідеології. Цей день як жоден інший підходить для того, щоб згадати релігійний, містичний і навіть окультний бік Третього Рейху.
7 жовтня 1900 року народився один з ключових авторів нацистського режиму, рейхсфюрер і творець СС Генріх Гіммлер. З його ім’ям пов’язані численні злочини та участь в геноциді. Ідейне обгрунтування жахливих діянь есесівців ставить його в один ряд з Гітлером та Геббельсом. Однак, з-поміж них Гіммлера вирізняла фанатична мета через політику і війну створити нову метафізичну реальність, побудовану на нордичній та німецькій міфології, в якій він черпав основні ідеї майбутнього “Нового порядку”.
Дуже чітко і буквально Гіммлер прийняв ніцшеанську ідею “надлюдини”, яку намагався втілити, руйнуючи будь-які моральні перешкоди на своєму шляху. Відомим історичним фактом є захоплення і прив’язаність Генріха Гіммлера до містичних і окультних практик. Це мало свій прояв як в расовій політиці (міф про арійську надлюдину, наділену надприродними здібностями), так і в утвердженні відверто язичницьких нордичних практик в СС. В першу чергу, це стосується свят і обрядів, коли варварські язичницькі традиції стали домінувати над християнськими (наприклад в СС замість Різдва чи Пасхи відзначалися дні зимового та літнього сонцестояння). Гіммлер прагнув повністю замінити християнський вплив на культуру і життя людей новими традиціями, новими святами і церемоніями. Наприклад, обряд посвяти в СС мав витіснити обряд хрещення. Язичницькі елементи поступово домінували над християнськими й у поховальних обрядах есесівців.
Протиставлення нацистських та християнських традицій не випадкове. Гіммлер був переконаний, що СС повинна бути в авангарді боротьби з християнством. Доктрини про милосердя, прощення й рівність людей перед Богом аж ніяк не вписувалися в заплановане зіткнення «людини і недолюдини». Він відкидав і християнські моральні основи (наприклад, традиційний шлюб), доводив нежиттєздатність моногамії та наполягав на необхідності досить вільного сексуального життя німців (в першу чергу есесівців) для демографічного росту “арійської раси”.
Окрім власне політичних проявів містицизму, Гіммлерові притаманні були й аналогічні особисті захоплення. Він був затятим шанувальником гомеопатії, (цей спільний інтерес звів його з майбутньою дружиною). Також він був одним з ініціаторів пошукових експедицій з метою віднайти Священний Грааль. Це не було чимось дивним, враховуючи заснування Гіммлером в 1935 році окультної організації “Аненербе”.
Це досить непублічна частина історії нацистської Німеччини, однак біографія Гіммлера та його діяльність яскраво демонструє закономірність: тоталітарні антилюдські режими найчастіше трималися на містичних та окультних основах, спробах втілити давнє бажання людей стати богами.
