Друга неділя травня традиційно відзначається як День матері. Відродження традиції цього свята особливо помітна протягом останніх років. Воно нагадує нам про велику відповідальність та величезне щастя материнства, повагу до сім’ї та вдячне і шанобливе ставлення до матерів.
Травнева традиція Дня матері зародилася у США. Все почалося з руху за примирення після Громадянської війни. У 1868 році американська активістка та письменниця Джулія Ворд Хов висловила ідею про відзначення дня, присвяченого миру та материнству. Пізніше ця ідея отримала підтримку від інших активістів та жінок, що втратили своїх синів у війні.
Перший День матері був відзначений 12 травня 1907 року в штаті Вірджинія. Тоді місцева християнка Анна Джарвіс організувала спеціальний захід в церкві, щоб вшанувати пам'ять своєї покійної матері та висловити подяку матерям за їхню любов і жертовність. Цей захід і його формат став початком популярності Дня матері в США і вже наступного року жителі Нью-Йорка масово долучилися до святкування. За короткий період ідея особливого дня вшанування та виявлення поваги до матерів набула такого поширення, що 8 травня 1914 року Конгрес США прийняв закон про призначення другої неділі травня Днем матері.
Традиція святкувати цей день прийшла на наші землі від українських емігрантів у Канаді. Наприкінці 1920-х років на заході України активно популяризувався День Матері, але у 1939 році його заборонила радянська влада. Відродження традиції відбулося в 1990-х і це свято припало до душі українцям, чому посприяв і Указ Президента України «Про День матері» від 10 травня 1999 року.
Цього дня діти вітають своїх матерів, дякують за добро і виховання. Також День матері слугує чудовою нагодою актуалізувати цінність сім’ї, материнства, відповідальність і повагу до старших. При цьому святкування не варто звужувати до чогось особистого і виключно власної шани і стосунків зі своєю матір'ю. Це день, щоб згадати і виявити пошану всім матерям, які народили своїх дітей або які бажали виховувати дитину, але втратили її. Також слід привітати і жінок та дівчат, які народять дітей в майбутньому.
Особливо слід згадати про духовних матерів, які стали наставниками і підтримкою для новонавернених християн. В цей день можна по особливому вшанувати тих жінок, які євангелізували і підтримували своїх братів і сестер, доклали чимало сил для виховання дітей у недільній школі чи стали саме тою сестрою, яка вплинула на інших для їх духовного зростання.
У воєнній Україні особливо варто згадати матерів, які втратили своїх дітей на війні. Вони не повинні залишитися сам на сам у власній гіркоті. Не можна забути цих матерів чи ігнорувати їхню скорботу та біль. Нехай цей день стане для них не болючим нагадуванням про втрату, але виявом поваги і нагадуванням їхньої цінності та важливості для України.
