Рівно 70 років тому, 5 березня 1953 року, помер радянський диктатор Йосип Сталін. Абсолютна більшість українців знає цього діяча як винуватця цілої низки масових винищень українців у ХХ столітті. Не дивно, що тоді українська еміграція зустріла новину про смерть радянського диктатора із радістю.
Злочини Йосипа Сталіна відомі. Насильницька колективізація, розкуркулення, Голодомор, масові репресії (переслідування інакодумців, класові та релігійні репресії), участь у розв’язанні Другої світової війни, злочинні накази в ході ведення війни, геноцид українців, кримських татар, чеченців, повоєнні репресії — це спадок Сталіна за менш як три десятиліття. Недарма в Україні та Східній Європі він трактується як злочинець глобального масштабу.
За смертю Сталіна слідувало тривале розвінчання культу його особи, яке розпочалося із ХХ з’їзду КПРС. Тоді знімали його пам’ятники, перейменовували деякі топоніми і навіть тіло тирана не залишили поруч із мумією іншого диктатора Леніна (хоча обидва відповідальні за смерті мільйонів).
Однак десталінізацію не можна порівнювати із дійсно справедливою оцінкою 1930-1940-х. Навіть мінімальний відхід від червоної тиранії у 1950-60-х видавався як великий крок до демократії, проте буде хибним переоцінювати так звану «відлигу». Тоді, як і раніше, держава зберігала повний контроль над життям громадян, заборонялося вільнодумство, комуністи переслідували християн і проводили агресивну політику щодо інших країн. У 1956 році радянські війська вдерлися до Угорщини, а в 1968-му до Чехословаччини.
Історія Радянського Союзу показала, що режим може бути сильнішим диктатора. Зі смертю Сталіна ніхто не зрікся комунізму, імперіалізму та кремлівських прагнень контролювати значну частину світу.Коли люди чують про жахливі події в тій чи іншій державі, то часто схильні покладати всю відповідальність на певну персону, яка стає втіленням режиму.
Однак тут варто відкинути наївність, бо світу вдалося перемогти нацизм не через смерть Гітлера, а внаслідок воєнної перемоги над Німеччиною та тривалих і масових судів над численними його прибічниками. Коли помер Сталін, десталінізації також було недостатньо і навіть розпад Радянського Союзу не став гарантією закінчення жахів сталінських масштабів.
Комунізм як ідеологія не був засуджений, росія не зреклася «слави» Радянського Союзу, тому ми отримали відродження найгірших рис тієї держави. Ні для кого не секрет, що сучасна кремлівська влада багато в чому наслідує саме сталінські часи, міфологізуючи сучасну війну як «боротьбу з нацизмом».
У 2015 році Україна офіційно стала на шлях декомунізації. За цей час зроблено досить багато для належної оцінки Радянського Союзу і його лідерів. Проте дуже важливо, щоб не лише українці дали оцінку, але й весь світ засудив комунізм і рашизм подібно до того, як у 1940-х засудив нацизм. На жаль, до сьогодні на Заході існує хибне уявлення, ніби комунізм був меншим злом, ніж нацизм, що значною мірою продиктоване байдужістю до страждань поневолених комуністами народів. Сподіваємося, після перемоги над рашизмом багато геополітичних міфів будуть розвінчані, а злочинні режими отримають належну оцінку.
