Перш ніж з кожного екрану люди зможуть бачити гріх мають пройти десятиліття дискусій і зміни мислення людей під впливом культури і висновків відомих науковців. Останнім належить велика роль у формуванні підґрунтя для сексуальної революції. Тому сьогодні згадуємо річницю смерті Альфреда Кінсі — одного з найвідоміших сексологів ХХ століття, якого вважають батьком сучасної сексології, руйнівником традиційної пуританської моралі та адвокатом нормалізації гомосексуальності.
Альфред Кінсі був атеїстом і послідовним дарвіністом, відстоював ці погляди в науковому середовищі та сприяв їх популяризації серед дітей та підлітків. Він написав багато праць із зоології та ботаніки, видав шкільний підручник із систематизацією тваринного світу, спираючись на вчення Дарвіна. Підручник Кінсі відрізнявся безкомпромісною еволюціоністською позицією щодо походження видів, а теорію еволюції автор підносив як єдину і повністю доведену.
Кінсі починав свою дослідницьку діяльність із вивчення ентомології та ботаніки, але на початку 1930-х сфера наукових інтересів змістилася в бік дослідження сексуальності. Відштовхуючись від дарвінізму, він вивчав варіативність сексуальності людини за аналогією з тваринами.
Вчений стверджував, що абсолютна більшість людей має як гетеросексуальні, так і гомосексуальні ознаки. «Вимірювати» орієнтацію Кінсі пропонував за спеціальною шестирівневою шкалою (названою на його честь). За допомогою градації вираження різних варіацій сексуальності вчений намагався довести типовість бісексуальності, яка через призму шкали виглядає типовим явищем.
Дослідження Альфреда Кінсі набули великої популярності після публікації двох праць: «Статевої поведінки чоловіка» в 1948 році, і «Статевої поведінки жінки» в 1953 році. Вони були перекладені на 30 мов і розійшлися величезними тиражами. Ці роботи справили колосальний вплив суспільну мораль і стали науковим підґрунтям сексуальної революції 1960-х (щоправда, його науковість неодноразово ставилася під сумнів).
Кінсі інтерв’ював в’язнів, повій, гомосексуалістів та навіть педофілів і ці дані використовував як опитування середньостатистичних людей. Така методика пояснює нормалізацію і твердження про поширеність різних видів сексуальних девіацій. Частину даних досліджень гомосексуалістів вчений екстраполював на всіх людей, що означало викривлення результатів досліджень.
Специфічна сфера інтересів вченого справила сильний вплив і на його особисте життя. Кінсі був бісексуалом і практикував груповий секс за участі його аспірантів і власної дружини. Він виправдовував ці дії «необхідністю забезпечити впевненість у своїх дослідженнях». Але ще більш дискредитаційними були експерименти за участю дітей, що фактично означало розбещення неповнолітніх. Неоднозначна діяльність сексолога нерідко ставала причиною засудження з боку колег. Низка вчених, включно з психіатром Теодором Далрімплом, припускали, що Кінсі керувався не наукою, а власними сексуальними потребами.
Ще за життя Альфред Кінсі став скандальною фігурою, але попри це отримав визнання в так званої «правозахисної спільноти». Одним з найвідоміших наслідків робіт Кінсі було виключення Американською психіатричною асоціацією гомосексуалізму із переліку психічних захворювань в 1973 році.
