Рівно 1310 років тому розпочалося завоювання Іспанії ісламським Омейядськии халіфатом. Цього дня 711 року берберський генерал Тарік ібн Зіяд разом із кількома тисячами воїнів висадилися на півдні Піренейського півострова. Спочатку їх похід виглядав як грабіжницький набіг (що було частим явищем тих часів), однак, розграбувавши південні землі півострова, завойовники рушили далі на Північ.
До арабського завоювання на Піренейському півострові кілька століть існувало Королівство вестготів, утворене після втрати цих земель Західною римською імперією. В ранньому Середньовіччі більшість варварських королівств не мали достатньої могутності, щоб протистояти численній арабській орді, а вестготи саме в ті часи переживали внутрішню кризу, яка розколола державу на дві частини.
19 липня 711 року відбулася битва при Гвадалете, в якій загинув король Родерік (він очолював половину розколеного королівства). Деякий час залишки вестготів утримували фортецю в Мериді, однак їх опір було зламано новоприбулими військами намісника Іфрикії Муси ібн Нусайра. В наступні роки араби майже без опору захопили Наварру, Кастилію, Арагон і Португалію. Станом на 718 рік весь півострів опинився під владою завойовників. Падіння Вестготського королівства відкрило арабам шлях на завоювання Західної Європи.
Підкорення Омейярдським халіфатом європейських королівств було цілком можливим, але на заваді стали франки, яким вдалося відбити арабський натиск. Кульмінацією опору стала битва під Пуатьє 732 року, в якій король франків Карл Мартелл розбив мусульманське військо, хоча його армія була вдвічі меншою, ніж у противника.
Попри тривалу присутність арабів на континенті, звільнення півострова почалося через чотири роки після його остаточного завоювання. Кілька невеликих областей на крайній півночі змогли знову відвоювати незалежність. Остаточне звільнення Іспанії припадає аж на кінець XV століття, отже майже вісім століть частина Піренеїв була окупована. Цей процес (Реконкіста — буквально «відвоювання») був повільним, але невідворотнім. Відвоювання європейцями своїх земель в мусульман мало глобальні наслідки для світу. Завершення Реконкісти стало передвісником Нового часу, хоча й локальною, але перемогою Західного світу та європейської культури.
Ісламська окупація Піренеїв була не єдиною мусульманською загрозою для Європи. 15, 16, 17 століття минули в жорсткій боротьбі європейських королівств проти Османської імперії, а в 1529 і 1683 роках була пряма загроза завоювання турками навіть Відня. Історія стосунків між християнським і мусульманським світом — це не одностороннє «пригнічення» християнами мусульманських народів, а цивілізаційний конфлікт, в якому Європа оборонялася століттями.
