5 січня 1876 року народився Конрад Аденауер — перший федеральний канцлер Німеччини, співзасновник Християнсько-демократичного союзу. Йому належить ключова роль у відродженні Західної Німеччини після Другої світової війни.
Конрад Аденауер походив із родини пруського держслужбовця, але сам намагався будувати військову кар’єру. На заваді цьому стало поранення і переведення в запас. Йому залишилося здобувати невійськову професію і в 1894-му Конрад вступає у Боннський університет, а пізніше і в Мюнхенський на юридичний факультет. Паралельно з навчанням працював спочатку у суді, а потім у муніципалітеті Кельна.
З цим містом пов’язана значна частина біографії Аденауера. Тут він почав будувати політичну кар’єру, кульмінацією якої у міжвоєнний період стало призначення бургомістром, а потім і обербургомістром Кельна. В цей період він неодноразово критикував мілітаризм і саму ідею вступу Німеччини в Першу світову війну, яка стала для держави справжньою катастрофою.
Його політична кар’єра наприкінці 1920-х могла стрімко піти вгору, але Конрад Аденауер абсолютно не поділяв ідей націонал-соціалізму і, відмовившись від перспективних посад у Берліні, залишився керувати Кельном. Пізніше його антинацистські погляди стали причиною зміщення з посади в 1933 році, а потенційні репресії змусили відійти від справ і переїхати з родиною в іншу частину Німеччини.
В 1933-1945 роках Аденауер не долучався до прямого спротиву нацистам, але й не підтримував владу. В 1944-му, коли група військових планувала замах на Гітлера, то він відмовився від участі, бо не вірив у перемогу. Після поразки змовників підозри нацистів впали й на Аденауера. Хоча доказів його причетності не було, але під кінець війни провів деякий час в одному із концтаборів.
Після війни Аденауер повертається до Кельна, де окупаційна адміністрація знову призначила його керувати містом, а з 1948-го йому доручено очолювати парламентську раду. Тоді ж він став співзасновником Християнсько-демократичного союзу, бо вірив, що в такий непростий час саме християнство може стати тим об’єднавчим фактором, що поверне Німеччині (а як виявилося і майже всій Європі) можливість відродитися після такого потрясіння. В часи тотального занепаду канцлер виголосив свою знамениту фразу: «Якщо Христос не живий сьогодні, тоді у світу немає взагалі ніякої надії. Тільки факт воскресіння дає надію на майбутнє». З опорою на релігію він не помилився, бо християнство залишалося єдиною цінністю, що дала німцям сили відбудувати все знову.
15 вересня 1949 року Аденауер став першим Федеральним канцлером новоутвореної ФРН і від початку управління обрав прозахідний вектор, усіляко сприяючи демократичним і капіталістичним силам боротися проти комуністичного блоку країн, однією з яких і була східна частина розділеної Німеччини.
В 1950-х ФРН виходить на міжнародну арену як незалежна держава, відновлює армію та вступає у НАТО. Аденауер дав Німеччині можливість відродитися після тотальної поразки економічно й морально і був одним із засновників Європейського об’єднання вугілля і сталі, що передувало Європейському Союзу. Враховуючи антисемітську політику нацистської Німеччини, він приділяв особливу увагу підтримці єврейського народу особливо в процесі створення Ізраїлю.
Конрад Аденауер керував державою протягом 14 років і за цей час зробив неможливе, для повернення Німеччини до міжнародного співтовариства, опору комунізму та побудови об’єднаної Європи на засадах християнської демократії, хоча сучасний ЄС вже давно відвернувся від тих цінностей.
