Цього дня 1678 року народився італійський композитор із світовою славою Антоніо Лучіо Вівальді. Автор десятків опер, віртуозний скрипаль і одночасно священнослужитель отримав визнання свого часу і залишається одним з найвідоміших композиторів в історії.
Антоніо Вівальді народився у Венеції, яка на той час була потужним центром торгівлі та культурного обміну. Вже з дитячих років він знав, що хоче піти шляхом свого батька, який служив музикантом у католицькому храмі. Антоніо з ранніх років вчився грати на скрипці і вже з 1689 року підміняв батька в служінні.
З 1703 року Вівальді працював у консерваторії при лікарні милосердя «Оспедале делла П’єта», де виховувалися діти, позбавлені батьківського піклування. При монастирі хлопчиків навчали торгівельній справі, а дівчаток музиці. Найбільш талановиті з них могли поповнити відомий оркестр та хор Ospedale. Саме для цього хору Антоніо Вівальді написав чимало п’єс і тут же був рукопокладений на священника.
Свою позацерковну музичну кар’єру Вівальді розпочав як оперний композитор. Він міг суміщати композиторську та викладацьку діяльність і за досить короткий час стати відомим не лише у Венеції, а й в інших європейських країнах.
Цьому посприяла і прихильність до музиканта в колах європейської знаті. Вівальді запрошували виступати на прийомах і святах, організованих французькою монаршою родиною. Також композитор особисто знав імператора Карла VI, який захоплювався талантом Вівальді та навіть нагородив його званням лицаря. Композитор, в свою чергу, присвятив імператору кантату “La Cetra”
Талант композитора із саном священника оцінили у Ватикані. Вівальді був запрошений на аудієнцію з Папою римським Бенедиктом ХІІІ, для якого виконав уривки із своїх творів.
Його найвідоміша робота – це серія концертів для скрипки, відома як “Чотири пори року”. Серед сакральних партитур, написаних Вівальді, можна виділити “Gloria”, “Magnificat”, “Stabat Mater”, “Dixit Dominus.
В епоху Нового часу люди мистецтва були тісно пов’язані з вірою та церквою. Роботи Вівальді демонструють безпрецедентне поєднання глибокої духовності та модерних тенденцій свого часу і ці поняття неможливо розділити. На жаль, в сучасному секуляризованому світі досить рідко можна почути богонатхненну музику поза межами церкви. Та іноді це трапляється, коли краса звучання музичного твору просто не дає залишити його поза увагою. Залишається лише сподіватися, що талановиті й покликані музиканти сьогодення зможуть принести нові й чисті тренди в мейнстрімну музичну культуру.
