Дві тисячі років тому кілька людей почули радісну новину: у Віфлеємі народилася дитина. Зазвичай такими новинами нікого не здивуєш і новонародженому радіють лише близькі родичі, але ніяк не незнайомі мудреці та пастухи. Але коли справа стосується чуда народження саме цього малюка, то дивом усе й пояснюється: ці люди чекали на Спасителя і вони Його побачили. Сьогодні ця новина не втратила своєї актуальності, християнство поширюється світом, несучи цю радість, радість визволення від рабства гріха та примирення з Богом.
Чи існують культурні особливості святкування Різдва у різних країнах? Чи скрізь Різдво легальне? Чи може казковий сюжет «Вкраденого Різдва» стати реальністю Західної цивілізації? На такі запитання відповіли місіонери, пастори, місцеві жителі та українські християни, які працюють в одній із 7 країн, чиї різдвяні розповіді представлені у цьому інтерв’ю – огляді.
Різдво в Кенії: Ед Сівець
Для загального розуміння Африку можна поділити на Північну, «надсахарну», і усю решту – «підсахарну». Звісно, що в магометанській Північній Африці ставлення до християнства зумовлюється специфікою регіону і домінуючою релігійною групою. В той час як в підсахарній Африці, що історично була колонією європейських країн, християнство розвивалось довший час і часто є релігією більшості. Наприклад, у Кенії, де ми служимо, багато католиків. В 2015 році до нас сюди приїзжав Папа.
В Східній Африці, регіоні, де ми служимо, є багато богобійних, щирих і вірних християн. Але є цілий пласт номінального, «теплого» християнства, де біблійні вірування і цінності не сильно впливають на практичне життя, і часто залишаються лише декларованими, але не такими, що виконуються.
Стосовно святкування і, що більш важливо, розуміння Різдва. На жаль, Африка, перебуваючи в зоні інтересів великих геополітичних гравців, переживає шалений наплив глобалізації. Доступний інтернет та інші технології безальтернативно нав’язують титульно-споживацьку модель Різдва, характерну для західних країн. Біблійна Різдвяна історія, яка раніше, в доінтернетну епоху (її кінець ми застали на початку своєї місії), була основною на свято – тепер все інтенсивніше замінюється невідомими персонажами: ельфами, гномами і Сантою з оленями. В супермаркетах грають всякі джинглбелс з китайських сантаклаусів, магазини прикрашаються в західному стилі з імітацією невідомого снігу. Характерно, що прикрашати супермаркети починають ще з листопада. І то зовсім не про Різдво. Маркетинг і ще раз маркетинг. Та і нам, незалежно в якій країні ми проживаємо сьогодні, варто триматись правдивих витоків: Різдво – то в світ прийшов Ісус, щоб спасти людей. Усе решта – то лірика і бутафорія, інформаційний фон, щоб прибрати з події головну причину перерозподілу балансу у всесвіті – Христа! Пам’ятаймо, шануймо, віруємо!
Та і нам, незалежно в якій країні ми проживаємо сьогодні, варто триматись правдивих витоків: Різдво – то в світ прийшов Ісус, щоб спасти людей. Усе решта – то лірика і бутафорія, інформаційний фон, щоб прибрати з події головну причину перерозподілу балансу у всесвіті – Христа!
Якщо мова йде про церкву – то так, народ збирається сім’ями і після служіння мають вечерю. На наступний день (державний вихідний) ходять у гості. Неодмінно для дітей дарують подарунки. В районі, де ми служимо, діти чекають Різдва дуууже сильно! Для них то справді велике свято, а не тільки різдвяні канікули. І ми докладаємо усіх зусиль, щоб воно саме таким і залишалось. Перед Різдвом локальні бізнесмени допомагають своєю продукцією, щоб ми організували Різдво для вуличних дітей і бідних сімей. Вже існує така традиція – зробити свято для тих, у кого скрута.
Різдво в Індії: Роман Заєць
В Індії до християнства загалом ставляться погано, хоч Різдво і є національним святом. Але все залежить від штату. Є штати, в яких домінує християнство, і там все інакше.
У штаті Мегхалая, де я жив, 77% християн, і там святкують Різдво з розмахом. Все місто прикрашається, практично у кожному будинку ставлять ялинку. На кожній вулиці десь на розі ставлять вертепи та інші символи народження Христа. Та на саме Різдво кожна церква робить марш для Ісуса з перевдяганнями, гаслами тощо. Також церкви готують дуже багато їжі, переважно плов, і роздають усім охочим. І звичайно ж, різдвяні пісні та проповідь звучать по всьому місту. Пісні співають, переважно, англійською, вони міжнародні, різдвяні. Крім того, це час розпродажів, покупок, подарунків та гостей.
В інших частинах країни все відбувається трохи скромніше. В цілому Різдво в Індії зводиться до розпродажів та покупок там, де християн мало.
Різдво в Об’єднаних Арабських Еміратах: Андрій Маслій
Салят.
Тому думаю, що культурні особливості святкування Різдва тут зазвичай запозичені або «завезені» людьми із своїх батьківщин, так як місцеве населення тут є мусульманським.
Саудівська Аравія, де я рік працював до ОАЕ, дуже консервативна мусульманська країна, християнських церков тут практично не існує, за винятком підпільних в поселеннях, де проживають американські громадяни. Тому Різдво в Саудівській Аравії – це поняття невідоме взагалі.
Різдво в Бразилії: Маркус Паоло
Folia de Reis.
Також тут обмінюються подарунками в день Різдва (як правило, опівночі), хоча я здогадуюсь, що в Португалії це роблять 6 січня. У сім’ях і на робочих місцях люди, зазвичай, беруть участь у грі «Таємний Санта» (тут ми називаємо це «amigo oculto»), у якій ви випадковим чином вибираєте лише одну людину, якій збираєтесь щось подарувати. Деякі сім’ї дивляться по телевізору Різдвяну месу, яку звершують у Ватикані. Крім пластикових ялинок, будинки зазвичай прикрашають вінки на дверях і ці крихітні миготливі кольорові вогники.
Різдво в Хорватії: Іво Дзеба
Хорватія переважно католицька, тому святкування Різдва дуже помітне і присутнє в кожному регіоні країни. Як і в більшості інших частин світу, різдвяний дух присутній з початку грудня, особливо в останні роки, коли багато міст перейняли характерні для Австрії та Німеччини вуличні декорації, продаж глінтвейну та ковбас під час Адвенту.
П’ять головних символів Різдва, які більш-менш визнані в усій країні – це вертеп, ялинка, адвент-вінок, зорі та різдвяна пшениця. Перші три добре відомі в усьому світі, але останні два більш локальні. Досвітні меси дуже популярні серед вірян у Хорватії. Вони відзначаються під час Адвенту, зазвичай о 6 ранку, і символізують очікування приходу Христа. Хоча вони святкуються рано-вранці, церкви часто переповнені людьми, які хочуть духовно підготуватися до Різдва. Різдвяну пшеницю зазвичай садять 13 грудня, у день святої Люсії і залишають рости до Різдва. Насіння пшениці поміщають в круглу миску і іноді прикрашають червоними, білими та блакитними стрічками. Коли пшениця підростає, її зазвичай ставлять на кухонний стіл під час різдвяного обіду або біля вертепу.
Якщо говорити про їжу, то з Різдвом пов’язані дві страви. Люди, які живуть на узбережжі, зазвичай готують тріску (у багатьох варіантах), а ті, хто живе в північній частині, готують індичку з «млінчі» (місцевий гарнір із пшеничної муки, солі та води). Матері сімей завжди дбають про те, щоб принести хоча б кілька різних видів сухих тістечок, таких як «медянці» (пряники), «шапе» (здобне печиво) чи «ванілін кіфліце» (ванільні булочки).
Майже всі пісні, які співають у церквах під час Різдва, є народними релігійними піснями, добре відомими кожному вірянину, який ходить на Євхаристію на Різдво, тому в церквах зазвичай дуже весело та галасливо.
Офіційно Різдво триває до свята Хрещення Господнього, яке відзначається 9 січня, але до цього залишається ще один важливий день: Водохреща, або свято Трьох Царів, яке відзначається 6 січня. У цей день ми благословляємо воду, яка буде використовуватися на входах до храмів і на хрещення протягом усього року.
Різдво в Ірані: Амін Ефтехарзаде
Для іранців Різдво є неймовірно особливим святом, що пов’язано з умовами їх життя в Ірані. Там є гоніння, неприйняття, тому говорити про свою віру публічно іранці не можуть.
Цей день неймовірно святий і особливий тому, що для іранських християн це вже пов’язано з їх індивідуальністю: «У нас є голос! В нас є свій характер! Наші життя мають значення! В нас є свій стиль життя та наша віра. І ми важлива частина соціуму! Ми любимо наші свята, любимо Господа Бога, Ісуса Месію!» Це те, що робить Різдво особливим.
В Ірані Різдво не є частиною культури, але є святом важливим для тих, хто віддав життя Христу. Це те, що єднає іранських християн у часи зими, посеред гонінь, важких часів, страждань, неприйняття.
Ще це свято важливе тому, що проводить кордон між життям, коли вони ще не знали світла Месії, та життям після визнання Ісуса. Вони відмовляються святкувати язичницькі свята, а також день народження Мохаммеда, Курбан-байрам та інші, але Різдво тепер є їх новим святом! Я б ще додав, що Різдво в Україні також не є надто духовним для багатьох людей, які не слідують за Христом, але традиційно це є частиною культури та історії України. В Ірані Різдво не є частиною культури, але є святом важливим для тих, хто віддав життя Христу. Це те, що єднає іранських християн у часи зими, посеред гонінь, важких часів, страждань, неприйняття. Як вчив Ісус, що Він «не мир принести прийшов, а меча».
Попри все, християни збираються, аби відсвяткувати прихід Бога. В цей день вони слідують загальним іранським звичаям та готують народні страви, такі які готують і на Новруз (іранський Новий Рік, який святкується в 20-их числах березня – прим. ред.), а саме: «фесен-джун», «горме сабзі», «кебаб таабе», «зерешк поло», «сабзі поло бо маахі». Також вони вдягають святковий одяг.
Різдво в Англії: Ярослав Зозуля
Різдво в Англії – головне сімейне свято! У кожній сім’ї є свої традиції святкування та про них люблять говорити навіть у національній пресі: дарують багато подарунків, купують нові піжами, готують багато їжі, у тому числі індичку та овочі, тощо. Британці люблять щорічно на Різдво ходити до церкви на спеціальні збори, де співають різдвяні пісні, а на завершення вечора звучить проповідь.
Вулиці міст перетворюються на казку, їх прикрашають різдвяними гірляндами. Це дуже гарно! Наприклад, багато людей з’їжджається в Оксфорд, щоб подивитися саме на святкові гірлянди.
У Boxing Day, в день після Різдва, люди зазвичай гуляють, дивляться футбол. Раніше в церквах цього дня розбивали «коробки» для пожертвувань, які наповнювали протягом року і роздавали гроші бідним, звідси й пішла назва дня.
Втрата Різдва стала б сумною подією, адже, незважаючи на те, що англійці не є дуже богобоязливою нацією, яка відвідує церкву, як це було у вікторіанську епоху, але вони вірять у святість свят та традицій.
Хоча Різдво все ще важливе свято для англійців, в культурі консюмеризму мало хто замислюється над його суттю. Можна простежити за ЗМІ, як «ліві» використовують Різдво, щоб поширювати свій мейнстрім та вести культурні війни. Наприклад, видання Evening Standart пише, що в Лондоні цього року вперше стали продавати різдвяні фігурки Санти з чорним відтінком шкіри, а також вертеп з чорношкірими героями та чорношкірих ангелів ручної роботи «з пильною увагою до таких деталей, як відтінок шкіри, дизайн волосся, форма та розмір тіла», щоб «додати фарб у ваше біле Різдво».
Загалом, тема інклюзії активно використовується «лівими». Британський кабмін, як і чиновники ЄС, намагаються вилучити з вживання слово «Різдво», яке на їх погляд не є достатньо інклюзивним і пропонують дублікат – слово «свято». Вони не хочуть більше чути привітання «Щасливого Різдва!», їм подобається нейтральний варіант «Щасливих свят». Депутат від партії Торі, мусульманин Сакіб Бхатті, в коментарях газеті Daily Mail назвав цю заборону сміховинною: «Як мусульманинові, мені здається смішним, що ми не можемо насолоджуватися цією особливою порою року. Я з нетерпінням чекаю на можливість показати моєму новонародженому синові його першу різдвяну ялинку».
Так, поки що це викликає негативні відгуки у суспільстві. Як і пропозиція відкласти святкування Різдва на літо під приводом антиковідних заходів. Видання The Telegraph запитує: «Невже Ковід поклав край святкуванню Різдва?». І робить досить обнадійливий висновок, що втрата Різдва стала б сумною подією, адже, незважаючи на те, що англійці не є дуже богобоязливою нацією, яка відвідує церкву, як це було у вікторіанську епоху, але вони вірять у святість свят та традицій. Тому цього року церкви розсилають багато запрошень, усвідомлюючи, що людям минулого року через локдаун бракувало різдвяних свят і вони скучили за Різдвом!
