Цього дня 1469 року народився відомий італійський мислитель, письменник і політичний діяч – Нікколо Макіавеллі. Його ім’я часто згадується в негативному контексті як систематизатора і популяризатора маніпулятивних технологій в управлінні державою.
Нікколо походив з родини флорентійського адвоката, який забезпечив сину доступ до хорошої освіти. Ще з юних років він захоплювався працями античних філософів, істориків та державних діячів (Арістотеля, Фукідіда, Ксенофонта, Тита Лівія, Плутарха, Цицерона), а також цікавився політикою, в чому пізніше досяг чималих успіхів.
Тривалий період свого життя Макіавеллі займає високі посади вищого чиновника у Флорентійській республіці, а також відповідає за військові справи в якості секретаря нового органу ополчення. На відміну від багатьох своїх колег, він був переконаний у перевазі добре озброєного і підготовленого ополчення, а не професійних найманців, адже останні були мотивовані лише матеріально. Також він досить добре розумівся на дипломатії та міжнародних відносинах завдяки досвіду роботи урядовим послом, адже брав участь у близько 35 дипломатичних місіях, серед яких поїздки у Францію та Німеччину.
Макіавеллі написав низку творів на політичні теми, найвідоміша з яких – “Володар”. В цьому політичному трактаті автор роздумує над сутністю влади, практичним її втіленням та способам збереження, а також дає досить специфічні управлінські поради для “ідеального правителя”. Під цим терміном мається на увазі не утопічний ідеал досконалого керівника держави, але збірний образ далекоглядного і властолюбного правителя, що розуміється на політичних інтригах та знає, як утриматися при владі. І хоча в описі такого правителя знаходимо згадки низки чеснот, однак все це постає як складова прагматичного підходу, а не щирості і справжніх цінностей.
Заради справедливості, варто зазначити, що погляди самого Нікколо Макіавеллі дещо відрізнялися від сенсу терміну “макіавеллізм”. Під останнім, зазвичай, розуміють сукупність лукавства, жорстокості й маніпулятивності правителя (ознак психопатії) в той час як сам автор не настільки прямо й радикально писав про якості людини, наділеної владою. Аде все-таки, елементів згаданих негативних якостей у “Володарі” також достатньо.
Хоча Нікколо Макіавеллі написав “Володаря” ще в 1512 році, однак опублікований трактат був лише 1532-го (через п’ять років після смерті автора). Це збіглося в часі з розгортанням процесів Реформації. Протестанти вкрай негативно оцінили поради Макіавеллі, а сама книга відзначена званням “написаної рукою диявола”. Така реакція була очікуваною з огляду на зміст твору і ставлення автора до християнства і церкви. У “Володарі” є чимало посилань і прикладів з історії. Так, Макіавеллі розглядає класичну Грецію, правління Олександра Македонського, греко-перські війни, низку епізодів з історії Риму, Ізраїлю (і загалом єврейського народу), з історії Церкви і папства. Він був освіченою та ерудованою людиною, проте в релігійному плані не можна назвати його послідовником Христа, адже в своїх творах розглядав християнських пророків, Ісуса та персонажів античних міфів та інших язичницьких релігій на одному рівні.
Місце й час проживання здійснили неабиякий вплив на Нікколо Макіавеллі. Річ у тім, що в XV-XVI столітті місцеві правителі роз’єднаної Італії та духівництво нерідко були суперниками, а тому у “Володарі” можна простежити трактування релігії як ще одного важелю впливу на суспільство. Макіавеллі вважав, що віра неодмінно має бути присутня в країні, проте не для того, щоб люди отримали Спасіння і пізнали Істину, але щоб правитель міг тримати людей в покорі.
Хоча ідеї Макіавеллі частіше згадуються в негативному контексті, однак їх втілення в сучасному світі вистачає сповна. Маніпуляції, лицемірство та жага до влади характерні як для деяких правителів загальнонаціонального масштабу, так і для дрібних чиновників, що відчули себе “Володарями”, отримавши хоч трішки влади. Хтось може наполягати на дієвості порад Макіавеллі (з чим важко не погодитися), проте що ж насправді визначає оцінку управлінцеві: можливість якнайдовше утриматися при владі і не допустити повстання чи дійсно проявити себе як народний обранець, що визнає над собою владу Господа та відповідальність за свої дії перед Богом і людьми?
