Страждання за Христа як сюжетна лінія в світовому кінематографі

Крістіада. Битва за свободу

Воєнно-історична стрічка «Крістіада. Битва за свободу» повідає глядачам про буремні події одного з етапів мексиканської революції початку ХХ століття, коли Мексика занурюється в часи змін, які принесла нова антиклерикальна влада.

Ситуація стає максимально напруженою: влада таврує християн «фанатиками», повсюди відбуваються висилки священиків, віруючих  кидають у тюрми, а проведення підпільних літургій завершується стратою священнослужителів. Такі дії представників влади  спричинили масове невдоволення, яке вилилося у війну «крістерос». Християни боролися за скасування норм конституції 1917 року, які не тільки обмежували права християн, а призвели до фактичного терору, розгорнутого проти віруючих. Парадоксально, але визначну роль у повстанні  відведено генералу Енріке Горостьєді, який був взагалі антиклерикалом. Погодитися очолити повстанців його спонукало безчинство влади, яке могло торкнутися і його сім’ї, адже  дружина генерала на ім’я Туліта була набожною католичкою.

У фільмі гарно розкривається трансформація ставлення Енріке до церкви і віри, хоча зберігається певна суперечливість цього персонажу. Слід зазначити, що  творці стрічки вагому роль відвели духовним мотиваціям повстанців. І це можна помітити, не лише спостерігаючи за головними героями. Дійсно цікавими є другорядні персонажі: дружина генерала Туліта, яку зіграла Єва Лонгорія, а також хлопчик Хосе, котрий, будучи ще дитиною, проявив вражаючу стійкість і мужність та не відрікся від своєї віри, навіть перед обличчям смерті.

Такі фільми допомагають краще зрозуміти маловідомі сторінки з історії. З недоліків стрічки  можна назвати хіба що деяку сумбурність сюжету, проте це не заважає сприйняттю цілісної історії.

Утікач

На відміну від «Крістіади», фільм «Утікач» 1947 року покаже нам більш конкретний епізод описаних  вище подій. Сюжет побудований дуже динамічно, по суті це історія втечі і переховування останнього священика, котрого переслідували представники комуністичної влади.

Особливої уваги заслуговує персонаж індіанки, котру прекрасно зіграла  мексиканська актриса Долорес дель Ріо. Протягом усієї історії вона допомагала священику, переховувала його, ризикуючи своїм життям та життям своєї маленької дочки. І не тільки вона. Новій владі довелося зіткнутися з хоча і переважно мовчазним, але дуже поширеним опором мексиканців, котрі залишалися християнами, навіть коли це стало небезпечним. Без підтримки населення священнослужитель не зміг би так довго переховуватися від «червоних сорочок»,  проте внаслідок підступності та обману доля його складається трагічно.

Безперечно, плюсом даної стрічки є збереження автентичності і вдала передача духу того часу, бо в 1947 була ще свіжою пам’ять про події тих буремних  років. Слід відмітити також гарну акторську гру та чудову режисуру. Загалом, це непоганий приклад старого чорно-білого кіно.

Камо грядеши

Стрічка «Камо грядеш» (куди прямуєш) є екранізацією роману польського письменника Генріка Сенкевича. Творці фільму знайомлять глядача із різноманітними цікавими персонажами, вдало вплітаючи їхні долі в загальну картину  безчинств і божевілля римського імператора Нерона. Крізь весь сюжет червоною лінією простягається непроста історія кохання знатного римського воїна Марка Вініція та Лігії – прийомної дочки одного з воєначальників. Вона – переконана християнка і Вініцій, покохавши її, також приймає Христа.

Як відомо, римська влада була дуже негативно налаштована  проти християн, особливо це загострилося за імператорства Нерона. Він представлений у фільмі як жорстокий, самозакоханий і абсолютно неадекватний правитель, котрий радів пожежі в Римі, сприймаючи її як джерело свого натхнення. Але це не завадило йому звинуватити в пожежі християн, що вилилося в страшні гоніння і жорстокі розправи.

У контексті драматичних і трагічних подій розкривається суть назви стрічки:  при спробі втекти з Риму, залишивши християнську спільноту, апостолу Петру являється Ісус Христос і запитує «Куди прямуєш?», що спонукає його повернутися та прийняти мученицьку смерть.

У фільмі є багато позитивних сторін: насичений і динамічний сюжет, цікаві персонажі та чудові костюми. Але сцени аморальних «римських розваг» викликають відразу і бажання їх пропустити. Хоча вони є доцільними в такому фільмі, бо допомагають краще зрозуміти, наскільки розбещеним було античне суспільство.

Бен-Гур (2016)

У 2016 році вийшла нова адаптація історії Юди Бен Гура. Єврей, котрого зрадив кращий друг, римський воїн Мессала, потрапляє в рабство та проходить складний шлях для повернення власної свободи та захисту своєї родини.

Заручившись підтримкою шейха Ілдеріма, він хоче реалізувати свій план помсти в найкращий для римлян спосіб – перемогти в перегонах на колісницях. Але ця історія помсти переростає в значно складнішу історію людських відносин, переживань і прагнень персонажів.

На перший погляд може здатися, що Мессала, як антагоніст, є найбільшою загрозою. Проте чим довше глядач спостерігає за цією історією, тим більше розуміє: справжньою загрозою була система Римської імперії. Про це свідчать слова римлянина, котрий, здавалося б, зазнав поразки: «Поразка? Подивися на них: вони прагнуть крові, тепер вони всі римляни».

Також не можна проігнорувати той факт, що основна сюжетна лінія іде паралельно з кульмінаційними євангельськими подіями, зокрема розп’яттям Ісуса Христа.

У фільмі є все: драматичні родинні відносини, боротьба проти несправедливості, підняття національного питання та відносин центру і провінції, історія кохання та вдале паралельне поєднання з біблійним сюжетом.

І хоча цей фільм не є шедевром кінематографу, проте точно вартий перегляду хоча б для того, щоб зрозуміти, яким було життя єврейського суспільства в часи Ісуса Христа.

Місія

Наступна стрічка відносить нас у ХVІІІ століття – період активної колонізації Південної Америки. Європейська цивілізація проникла  в  традиційне південноамериканське індіанське суспільство не тільки з військами і работорговцями, а і з носіями християнських цінностей. Сюжет побудовано навколо священика Габріеля – засновника єзуїтської місії в джунглях Бразилії. Він не тільки стає духовним опікуном корінних жителів, а й захищає їх від тих, хто прагне захопити індіанців у рабство.  Іспанська та португальська влада посилає свої війська для завоювання Нового Світу та вивезення  рабів з числа місцевого населення.

Священнику вдається налагодити відносини та навіть залучити на свій бік Родріго Мендеса – найманця, котрий розкаявшись, намагається захистити разом зі  священиком  індіанців від страшної долі.

Фільм «Місія» розкриває нам проблеми, з якими довелося зіткнутися європейським місіонерам, перебуваючи між індіанцями як можливими майбутніми християнами  та європейськими колонізаторами, котрі розглядали корінне населення як рабський ресурс. Проте основною зброєю отця Габріеля стають доброта, жертовність, милосердя та невідступність у прагненні нести Слово Боже.

На завершення слід додати, що ця картина високо оцінена кінокритиками. Стрічка була нагороджена  “Оскаром” і “Золотим глобусом” у 1987 році та здобула головну нагороду Канського кінофестивалю 1986 року.

Сльози сонця

У цьому фільмі відображені вже більш сучасні події. «Слози Сонця» розкривають один непростий епізод тієї проблеми, яка залишається актуальною і сьогодні не тільки для Нігерії, а й для багатьох держав Африки та Азії.

Головним героєм фільму є лейтенант Вотерс, який разом зі своєю групою отримує завдання евакуювати іноземних громадян з Нігерії, зокрема знайти і вивезти із небезпечної зони лікаря Ліну Кендрікс, яка була волонтером в невеликому поселенні. Проте завдання було врятувати тільки лікаря, залишаючи тих, кому вона служила,  у небезпеці. А небезпека загрожувала цілком реальна: після військового перевороту в державі був встановлений режим радикальних мусульман, котрі влаштували геноцид християнам. У фільмі ми бачимо кілька жахливих сцен, як бойовики ведуть розправу над жителями поселення та християнським священиком, котрий служив там. Американські солдати стають свідками повсюдного насильства відносно мирного населення, що змушує їх підняти питання внесення змін у їхні плани.

Ми можемо спостерігати за моральною дилемою лейтенанта Вотерса: виконати дане йому  завдання, залишивши фактично на смерть десятки місцевих жителів, чи евакуювати усіх, кого тільки зможуть, проігнорувавши наказ і наражаючи свій загін на небезпеку. Обравши останнє, йому довелося заплатити велику ціну, проте врятувати десятки людей, евакуювавши їх до Камеруну.

Плач Китаю

У фільмі «Плач Китаю» ми спостерігаємо за історію жінки на ім’я Нора Лем. Вона – зразкова студентка з великим потенціалом реалізуватися в маоїстському Китаї,  котра, переживши японську окупацію, жила надіями на світле майбутнє. Проте з часом вона починає розуміти суть комуністичного режиму. Її життя докорінно змінюється, коли владі стає відомо, що в дитинстві вона навчалася у християнській школі і продовжує вірити в Бога. Жінка переживає низку випробувань: вагітну Нору б’ють, погрожують розстрілом, а її родина піддається тиску.

Це стрічка про людську стійкість, мужність і здатність відстояти свої ідеали навіть під загрозою смерті. У даному фільмі, як і в багатьох подібних йому, розкривається сутність комуністичного режиму, його ницість,  підступність, а також жорстокість та невігластво деяких послідовників Мао. Але не все було так песимістично. Ця історія, основою якої є реальні події, все ж має щасливе завершення.

Окрім добре розкритої особи головної героїні, цікавими є і другорядні персонажі, зокрема її чоловік та батьки, котрі стали їй підтримкою. Також слід згадати підпільні богослужіння, які відвідувала Нора. Через утиски християн і збереження конспірації віруючим доводилося співати псалми подумки, не відтворюючи жодного звуку. Такі деталі підкреслюють становище віруючих в Китаї як за часів Мао, так і сьогодні.

Зґвалтована Вірменія

До переліку фільмів даної тематики можна віднести і стрічку «Зґвалтована Вірменія», якій в 2019 році буде вже сто років. Це приклад старого німого кіно,  знятого за мотивами однойменної книги, у центрі сюжету якої знаходяться трагічні події 1917 року та історія конкретної сім’ї Мартиканян. На жаль, сьогодні можна подивитися лише невеликий уривок фільму, але він дуже показовий і натуралістичний. Нам відкриваються страшні безчинства турецької армії у Вірменії: масові вбивства священиків, розпинання християн на хрестах, а також повсюдні викрадення і зґвалтування вірменських жінок та дівчат. Саме останньому в фільмі відводиться найбільше уваги як абсолютно масовому злочину. Хоча якість зображення відповідає 1919 року і більша частина стрічки втрачена, проте навіть цей уривок цікавий тим, що показує події на той час всього лише 2-річної давнини.

 

Мар’яна Чорна

Сподобався матеріал?

Поділіться цiєю інформацією в соціальних мережах

Twitter Facebook In