logo

У Франкфурті вчителі забороняли учням пити воду заради дітей, які дотримуються Рамадану

20 березня 2024 р.

Ми вже писали про загальноміське святкування Рамадану у Франкфурті, однак ця тенденція поширилася не лише на прикрашення вулиць, але й на щоденне життя учнів у школах. Деякі вчителі в державній школі поширюють правила Рамадану на всіх учнів у своїх класах, навіть коли абсолютна більшість з них не є мусульманами. Вчителі забороняли дітям пити на уроках воду, щоб продемонструвати інклюзивність і толерантність до учнів які постять.

Мусульмани, які дотримуються Рамадану, зобов’язані утримуватися від будь-якої їжі та напоїв протягом цілого дня від сходу до заходу сонця. Однак якщо людина постить, то це не означає, що всі довкола повинні робити те ж саме. Батько однієї з п’ятикласниць державної школи розповів місцевим ЗМІ, що його дочці заборонили пити воду, бо зараз Рамадан.

«За вечерею ми завжди говоримо про те, як пройшов день. Я запитав дочку, що нового в школі. Потім вона розповіла нам, що двоє вчителів заборонили учням пити на уроці, тому що троє з 27 дітей постили... Це дивна вимога, що 24 дитини мають враховувати бажання трьох дітей, коли йдеться про базові фізичні потреби», — сказав чоловік.

Німецьке видання NIUS направило запит до школи для надання пояснень чи коментарів, однак ніхто з керівництва навчального закладу не відповів. Приклад цієї загальноосвітньої школи показує, що практичне вираження ісламу все більше представлене у публічному просторі та систематично витісняє християнську віру й культуру. 

Важко уявити, щоб вчителі поширювали правила християнського посту на всіх учнів у школі. Коли б це сталося, то атеїсти і правозахисники відразу писали б про нав’язування релігії та порушення свободи совісті та погрожували б судовими справами. Однак коли справа стосується ісламу, то правила різко змінюються і пряме залучення дітей до ісламських традицій без їх згоди трактується вже як «толерантність й інклюзія».

Не лише в Німеччині, але й в інших державах ЄС спостерігається процес релігійного заміщення, коли частка мусульман зростає, а християн зменшується. Особливо тривожним аспектом цієї тенденції є негативні упередження щодо християнства, поширені як в масовій культурі, так і серед європейських політиків. Підтвердженням цього слугує привілейованість мусульман, критика християнських груп, яка надходить від політичного істеблішменту Європейського союзу, а також поступове усунення саме християнських атрибутів і тем із публічного простору.