З початку існування церкви християни були частиною суспільних процесів. Вони реалістично оцінювали час, в який жили, знаходили ремесло, яке могло їх прогодувати, та допомагати спільноті. Павло, подорожуючи Римською імперією, бачив владу у всіх її проявах, проте в своїх листах стверджував, що владі треба бути покірними. І християнська покора — це не пасивність! Авраам Лінкольн зміг скасувати рабство в Америці, Мартін Лютер Кінг — перемогти сегрегацію темношкірих людей в Америці, Айк Овсепян — захистити несправедливо засуджених християн в Ірані. А скільки християни можуть змінити в Україні!
Роман Полікровський є міським головою міста Збараж, крім того, він проповідує та дає інтерв’ю про те, як можна якісно допомогти Україні через свою віру. Він називає свою роботу служінням, адже будує свою діяльність на Божих заповідях. Нещодавно він виступив з потужною проповіддю про роль церкви в політичних процесах. Наводимо для вас короткий конспект основних позицій.
Християнин має владу впливати
В Слові написано про те, що Бог шукає людину, яка могла би стати на захист свого народу (Єзекіїля 22:30). Але для чого Богу людина? Якщо Він Творець, то Він може за мить допомогти всім залежним від наркотиків людям, сиротам та іншим. Може. Але що я конкретно зробив для свого міста? Навіщо чекати в бездіяльності, якщо можна почати діяти.
Для того, аби принести користь своїй спільноті, достатньо любити місто і прагнути змін. Ісус прийшов на землю заради людини. Якщо прибрати цінність людини, то Його прихід та смерть є даремними. Проте Він вбачав цінність в кожній окремій людині та її потенціалі. Тому коли ми говоримо про допомогу суспільству, то не маємо на увазі місто, чи конкретну будівлю, проте всіх людей, які живуть в межах цієї системи.
Для того, аби принести користь своїй спільноті, достатньо любити місто і прагнути змін.
За 30 років населення України суттєво зменшилось. Якщо у 90-х роках йшлося про 52 мільйонів, то зараз це приблизно 37 мільйонів, не враховуючи людей на окупованих територіях. Якщо ця тенденція збережеться, то за кілька сотень років такого народу, як українці, не існуватиме. Цим тенденціям сприяє старіння нації, невелика народжуваність дітей, поширення абортів, ідеології ЛГБТ та чайлд-фрі (небажання мати дітей у сім’ї).
Церква і Божі люди повинні брати відповідальність за все, що відбувається. Є безліч селищ, серед них і Степове, яке розташоване за 10 км від Кривого Рогу, де вже нікого не залишилося. Немає людей — немає міста, немає міста — немає країни. Це великий виклик. Подивіться на світ духовними очима. Уявіть, що в духовному світі наші міста виглядають геть пустими. І хто, як не ми, візьмемо відповідальність, щоб це змінити? Адже фундамент міста — це духовність. Це наш виклик.
5 рішень, які допоможуть тобі змінити країну
- . Взяти на себе відповідальність. Ми дуже легко беремо відповідальність колективно, адже легко мислити мірками спільнот. Хтось скаже: «Церква повинна зробити те чи те!». І люди кажуть: «Так, треба!». І все. Але коли ми мислимо на рівні особистої відповідальності — є зміни. Колективна відповідальність — це все одно, що колективна безвідповідальність.
Уявіть, що крім вас, немає нікого, хто може розібрати ці завали в місті. Коли є розуміння, що без мене це ніхто не зробить, ти починаєш мислити й усвідомлюєш проблему.
- . Усвідомити проблему. Лише розуміючи проблему, можна визначити напрям руху. Коли ми питаємо себе: «Що я готовий зробити?» — ми визначаємо зону конкретної дії. Є ілюстрація, де спікер питає натовп чи хочуть вони змін — і вони ствердно відповідають. Але на питання про те, хто хоче це робити, люд мовчить. Тому для нас виклик знайти й усвідомити проблему. Знайдіть зону відповідальності, яка є суто ваша!
Коли я писав петиції в мерію, Бог показував мені проблеми. Але, зрештою, люди прийшли та сказали мені: «Йди на голову міської ради сам!». Я відмовлявся від посади, бо легко щось радити, коли ти не несеш за це відповідальності. Проте Бог нагадав як я носив петиції, щось пропонував. І коли Бог дає якесь завдання — ти різко хочеш включити задню передачу! Відчув на собі. Бо де три українці — там на них чотири експерти. Я щоденно їх зустрічаю, і всі знають як допомогти, що змінити. Але як тільки я пропоную їм це виконати — вони зникають. Кажу, принось документи, будеш працювати в мене і виконувати власні поради. Вони не приходять, а за кілька днів потому пояснюють мені телефоном, що дружина сказала цього не робити.
- Шукати людей, які поділяють ваші цінності та будуть з вами розв’язувати проблеми. Ісус всемогутній, але коли Він був на землі, Йому треба були люди та команда. І він збирав ту команду не у вищих навчальних закладах, чи синедріоні. Він шукав команду серед простих людей, які стикаються з тими проблемами, які треба вирішити.
У християнських спільнотах люди часто кажуть: «Нас дуже мало». Але ж країна християнська! Дивно. На жаль, є небагато щирих християн, схильних до самопожертви. Небагато з них хочуть інвестувати час, емоції, знання, гроші у важливу справу. Людей, які думають, що йти у владу добре, багато. А людей, які вважають, що, пішовши туди, треба бути чесними, відповідальними, компетентними та самовідданими — небагато. Але знайдіть їх!
Є один міф демократичної системи, який нам дуже шкодить. Це міф про те, що меншість не має значення, і лише більшість може сприяти змінам. Проте біблійні історії нам демонструють, що меншість, яка була близько з Богом — була переможною. Згадайте людей, яких Мойсей відправляв перевірити Ханаанські землі. Він обрав найкращих зі всього Ізраїлю, за віком, знаннями, досвідом. Проте лише двоє з них повернулися і сказали, що Ізраїль може продовжувати шлях. Більшість сказали, що це безнадійно, бо там живуть великі й сильні люди — і через них, народ блукав пустелею 40 років!
Цей комплекс меншовартості поширений серед християн. Скільки нас в місті? А ми кажемо, що ми дуже слабкі, обмежені в ресурсах — заганяємо самі себе в рамки, з яких важко вийти. Радянський союз зробив величезний негативний вплив на християн. Він обмежив навіть поле діяльності сучасних християн, які кажуть: «Мої діди були у Сибірі, то я знаю ситуацію!» Союз вкрав свободу, обмежив світогляд, відібрав ініціативну іскру християн.
Найкращі рішення, які були прийняті за моєї роботи в мерії, були не завдяки мені. Бо завжди, коли я опиняюсь у глухому куті — я молюся. Бог приходить і радить. І, побачивши успішні рішення, інші міські голови мене питали: «Чому ти нам того порадив?»
Бракує того, аби священики вийшли та сказали: «У нас різні обряди, але однакові цінності, нам треба підсилити одне одного для того, аби відбувалися зміни».
Є багато історій, де активна меншість перемогла, як-от історія про Гедеона і його 300 солдатів. Це люди, які окрилені ідеєю, вірять в Бога і знають, що Бог їх буде вести. Вони приречені на перемогу!
В містах важко знайти єдність між церквами. На заході в нас церков і барів десь порівну за великим рахунком, але дуже бракує єдності між християнами. Бракує того, аби священики вийшли й сказали: «У нас різні обряди, але однакові цінності, нам треба підсилити одне одного для того, аби відбувалися зміни». Об’єднайтеся в потужну команду, яка буде приносити зміни у ваше місто!
- Ставайте більш і більш компетентні. Є приказка: «На Бога надійся і сам не зівай». Дуже добре надіятися на Бога, але разом з тим необхідно здобувати знання. Я не буду розповідати про наслідки, коли при владі некомпетентні люди — ми це знаємо. До мене на роботу важко попасти, якщо ти друг, родич, знайомий. В мене є принцип: якщо ти візьмеш когось по блату, а він некомпетентний — то будеш робити його роботу сам. Змінювати місто, країну і навіть сферу будівництва людям без знань — небезпечно. Спочатку, вони тобі роблять дах, потім під нього тулитимусь стіни, і десь потім фундамент.
Те, що ми хороші та молимось, для країни — мало. Треба здобувати компетенцію, ставати кращими, аби просувати хороші реформи.
Я багато стикаюсь з реформами. Особливо мені близька адміністративно-територіальна реформа, щодо місцевого самоврядування. Проте, коли вкотре чую про неї — кидає в холод. За період роботи було як мінімум 7-8 планів, як має виглядати територія. Кожен раз, надієшся, буде краще. Але роблять некомпетентно. В Біблії адміністративно-територіальною реформою займався ще Ісус Навин, до нашої ери. То і ми могли б це зробити.
Те, що ми хороші та молимось, для країни — мало. Треба здобувати компетенцію, ставати кращими, аби просувати хороші реформи. Якщо є компетентність, підкованість, мудрість — це буде найкраща команда.
- Продумай хороший план дій. Коли є команда, важливо, аби був план дій, що робити. Багато людей доходили до цього етапу і зупинялись! Рвали землю під ногами, горіли, але зрештою, як лебідь, рак і щука — лишили свого «воза» без дій. Якщо немає розуміння куди йти — не буде результату. План дій відкриває дорогу до цілі. І на тих, хто знає цей план, лежить відповідальність.
В Неємії так боліло серце за занепад Єрусалиму, що він заплакав. Але якби він просто плакав — місто б не змінилось.
В Ізраїлі на стінах міст завжди стояли охоронці. Якщо вони бачили ворога і не повідомляли про це людей — їх карали. Священики, пастори — це подібні сторожі міста! На них відповідальність більша, ніж на людях, які не бачать ситуацію.
В Біблії є історія про те як Неємія відновлював місто. Це підручник для всіх тих, хто любить своє місто і хоче його змінювати! В Неємії так боліло серце за занепад Єрусалиму, що він заплакав. Але якби він просто плакав — місто б не змінилось. Що він міг би зробити? Він працював царевим чашником. Його завдання було смакувати, чи вино не отруйне і приносити його Артаксерксу. Це була його комфортна зона. Проте він відмовився від того, покаявся перед Богом за народ і прийшов до царя. Коли цар побачив, що у нього сумне обличчя — поцікавився причиною. Дізнавшись, що Неємія оплакує Єрусалим, цар за його проханням дозволив чоловікові поїхати в місто і відбудувати його! Після того відразу з’явилися люди, які зненавиділи Неємію і прагнули йому зла. Проте він не зупинявся. Написано, що народ виходив і кожен відбудовував стіну міста та місто навпроти свого дому. Це слово для нас: відбудуй свій шматочок міста, стіну навпроти твого дому! В тій же книзі ми читаємо поіменно про всіх людей, які відбудовували тоді Єрусалим. Чому? Тому, що Бог не бачить нас як натовп, але кожну людину окремо.
Коли ми усвідомлюємо відповідальність за своє місто, то можемо змінити світ навколо себе.
Покладіть свою цеглинку, бо у вас є місія змінити світ навколо себе!
І наостанок, яскравий приклад про послух до Бога. Раніше, в кінці року, бюджет, який приходив з державного, повертався назад. Але потім змінилась ситуація і ті кошти почали залишати в місцевих бюджетах. Голови акумулювали ці кошти за багато років, і хотіли їх використати. І в один з років мені прийшла думка: використати максимально ці кошти, аби вийти майже в нуль. Бо будуть зміни. Це ненормальна пропозиція, бо всі, зазвичай, накопичують ці кошти. Проходить начальник фінвідділу до мене і каже, що то ненормально. Проте всередині я відчував, що Бог спонукає це зробити.
Коли ми усвідомлюємо відповідальність за своє місто, то можемо змінити світ навколо себе.
Кінець кінцем, в січні того року Кабмін прийняв постанову про те, щоб всі кошти, які були надані, мають бути повернені у вигляді дотацій в державний бюджет. Проте лише наше місто встигло ці гроші використати на різні напрями. Мери дзвонили і питали: «У тебе хтось працює у Раді, в Кабміні, офісі Президента?» Я казав, що маю інформацію з джерела набагато вищого всього того, але якби я вам про те сказав, ви би покрутили біля виска.
Над текстом працювала Дарина Ребро
