logo

Докази того, що українська церква не спить під час пандемії

27 квітня 2020 р. \ оновлено 22 лютого

Криза — це завжди можливість перевірити будь-які інституції на міцність. Коронавірус, в свою чергу, перевірив на міцність весь світ! І, коли ми говоримо про церкву, то серед вірян були як ті, кого карантин спантеличив, так і ті — хто почав активно діяти. І для того, аби нам в цей час не фокусуватися тільки на негативі, давайте коротко оглянемо деякі успіхи за цей час.

Ініціатива християнина виросла в мережу допомоги

З початком карантину виникла проблема — лікарі в лікарнях повинні бути, але доїхати вони не можуть! Вже не кажучи про медсестер, нянечок та інших працівників лікарень, без яких якісний процес лікування та догляду неможливий. І тоді Олександр Третяк запропонував в Рівному ідею підвозити лікарів до лікарень на машинах. Ця ініціатива набула поширення під назвою «Підвези медика», і зараз практикується в різних містах України. Люди координують зусилля через соціальні мережі та об’єднуються у групи допомоги. На своїй сторінці Фейсбук, Олександр коментує цю ініціативу так: «Це була перша реакція на проблему, яка виникла в Рівному в умовах обмежень по перевезенню людей в громадському транспорті. Завдяки небайдужим водіям, які підставили своє плече для медиків, останні змогли вчасно бути на своїх робочих місцях і виконувати свої обов’язки в боротьбі проти COVID-19».

Фото зі сторінки Фейсбук Олександра Третяка.

Годують бездомних і називають їх своїми друзями

Одна з основних вимог карантину — це самоізоляція. І в той час як вся країна закрилась вдома, бездомним не було куди піти. Пункти, де бездомні могли б переночувати не були в змозі утримати ті кілька тисяч бездомних, які раніше були на вокзалі. Крім того, їм стало важко знайти підробіток, воду, їжу. Проте церкви та низка організацій не залишили бідних напризволяще. Один з яскравих прикладів — це діяльність церковно-громадської світської асоціації «Спільнота Святого Егідія», яка об’єднує волонтерів в діяльності «Молодь за мир». Вони годували бездомних Києва ще задовго до карантину, але на цей раз стикнулись з тим, що машин не вистачало, щоб розвозити їжу, як і волонтерів. За кілька тижнів вони налагодили групи допомоги бездомним по районах Києва і щодня годують їх кількома стравами.

На своїй сторінці, волонтери руху так коментують цей досвід: «”Дякую, що навіть у карантин ви до нас приходите,” — ці слова вдячності ми чуємо на кожній роздачі. Через правила карантину ми не можемо, як зазвичай, подовгу спілкуватися з бідними. Але за кілька хвилин встигаємо сказати і почути найголовніше. Хтось дивується, що все це безкоштовно і дякує. Хтось втішений тим, що перед роздачею ми миємо всім руки. Хтось здивований, що ми приходимо. Багато хто запитує, чи будемо наступного разу».

Фото зі сторінки Фейсбук руху «Молодь за мир».

Підтримують людей онлайн, а не провокують поширення вірусу

Для того, щоб віряни могли отримувати духовну їжу, майже всі церкви перейшли в онлайн-режим. Хоча певний час точилися дискусії щодо того, чи можна назвати це церквою, зрештою, свідомі служителі та їх команда опанували нові технології. А в деяких общинах навіть почали проводити навчання таким чином. Для прикладу, в Київській Єврейській Месіанській Общині почали проводити онлайн-вчення на тему коронавірусу, спокус під час карантину, а в церкві «Спасіння» — провели лідерську зустріч онлайн.

Для деяких церков, карантин став також часом на перевірку їх послуху державі та розумінню ситуації, в якій знаходиться Україна. Ми зустрічали в новинах до чого призвів непослух і як багато людей постраждало. Тому, поки служителі шукали баланс, деякі прихожати стали носіями коронавірусу. Але, на щастя, таких церков було небагато.

Джон Піс — американський місіонер, який більше 10 років живе та служить в Києві, в церкві на Подолі. Коли посольство Америки почало евакуювати американців в Штати, він прийняв рішення залишитись з церквою. Він майже одразу перевів служіння в онлайн-режим і так коментує причину: «В Єремія 29:13 ми читаємо: “І будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем”. Це те, що Бог сказав Своєму народові, коли вони перебували в полоні на чужині. Бог не сказав їм чекати, поки вони повернуться до святого міста Єрусалиму, щоб поклонитися йому. Бог розумів їхню жахливу ситуацію, але допустив, аби їх взяли в полон через їхні гріхи. Бог також знав, що ті, хто кається і щирий у своєму серці, шукатимуть Його. Незалежно від того, де вони були, Бог обіцяв, що вони знайдуть Його. Онлайн-зустрічі, служіння та вивчення Біблії — це альтернатива, яка зараз обумовлена ​​карантином. Звичайно, коли це стане можливим і безпечним (сподіваємось незабаром) ми знову зустрінемось віч-на-віч, як наказує Бог».

На колажі скріншоти з онлайн-служіння таких церков: Blest at Podil, “Спасіння” у Вишневому, Катехиза Папи Франциска, КЕМО, УЦХВЄ, Hillsong Україна, літургія зі Спасо-Преображенського собору. Церкви обрані випадковим чином, аби представити різні напрями служіння.

Турбуються про нужденних, як про себе

В особливій групі ризику — літні люди, люди з ослабленим імунітетом, з респіраторними захворюваннями. Звичайний похід в людний магазин чи аптеку може стати надто великим ризиком для них в цей час. Вже не кажучи про те, що літні люди мусили виживати на пенсію, і не мають достатньо коштів на потрібні ліки. Деякі церкви почали підтримувати літніх людей своєї общини, а деякі — вийшли за межі общини. Так, в Одесі, благодійний фонд «Добрий самарянин» опікується літніми людьми, закуповує їм ліки та привозить додому матеріальну допомогу.

Олександр Носаченко, який брав участь в акціях цього фонду, так зазначає на своєму Фейсбук: «Кажуть, що добро треба робити тихо — і я згоден з цим. Проте є інша сторона медалі: в нас ростуть діти, яким треба передати досвід. Нам варто давати надію людям, які потребують в допомозі! Можливо, хтось з них (прим. охочих допомогти) потребує поради і соціальні мережі це неймовірно сильний інструмент для цього».

А церква «Спасіння» в Полонному, через соціальні мережі зібрала допомогу, аби у дідуся Івана був дах над головою та він міг пройти курс лікування: «”До кінця не можу описати тієї радості й вдячності, яка зародилася у моєму серці”, — говорить дідусь зі сльозами на очах. Адже ще деякий час назад дідусь “проживав” під відкритим небом нікому не потрібний».

Фото зліва зі сторінки О. Носаченка, справа — сторінки церкви «Спасіння» в Полонному.

Окрім цих речей, багато християн проявляли милостиню до своїх сусідів та ближніх, проте робили це таємно, аби ліва рука не знала, що робить права. І хоча роботи ще багато — кожен з нас може змінити той куточок світу, де він є та тими дарами, які ми маємо. Як євреї часів Неємана, які відбудовували єрусалимську стіну навпроти свого дому — ми можемо навпроти свого дому нагодувати бездомного, допомогти бабусі чи дідусю, підвезти медика до роботи, запросити друга в онлайн-церкву, і багато чого іншого! Хто музикант — ободри інших своєю музикою онлайн, дизайнер — допоможи в проєкті боротьби з коронавірусом своїми ілюстраціями, письменник — напиши про те, що бачиш, і більше. Для нас це можливість змінити Україну, почавши зі свого дому.

Якщо ви знаєте про інші яскраві служіння на час пандемії — будь ласка, відпишіть нам на пошту info@c4u.org.ua.