Росія передала Україні 375 тіл закатованих полонених

Про ці жахливі факти повідомив керівник Секретаріату Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Богдан Охріменко в інтерв’ю Укрінформу:

«На жаль, у рамках репатріаційних заходів Росія передала 375 мертвих військових і цивільних українців, які вважалися полоненими. З них 146 були підтверджені МКЧХ як полонені, а перебування в полоні 229-х людей були підтверджені іншими джерелами, серед яких свідчення звільнених з полону, що вони були живі. Росія віддала їхні тіла з ознаками тортур, виснаження, ненадання медичної допомоги», — зазначив Охріменко.

Він наголосив, що всі випадки таких смертей документуються українськими правоохоронними органами, а зібрані матеріали будуть передані до Міжнародного кримінального суду. Охріменко звернув увагу на те, що відповідно до Третьої Женевської конвенції держава, яка утримує військовополонених, несе повну відповідальність за їхнє життя та здоров’я. Однак у випадку з РФ сотні людей загинули саме через знущання у полоні. Теоретично Росія зобов’язана забезпечити базові умови утримання (харчування, одяг і медичну допомогу), однак свідчення військовополонених і досвід повернення тіл закатованих свідчать про абсолютне невиконання росіянами базових умов конвенції.

Рік тому Україну вразила резонансна історія з вбивством української журналістки Вікторії Рощиної, яка зникла на тимчасово окупованій території у 2022 році. Виявилося, що росіяни схопили її, утримували та катували. Після повернення її тіла в Україну було зафіксовано відсутність частини органів та ознаки застосування електроструму й інших тортур. З початку повномасштабного російського вторгнення кількість таких історій постійно зростає. В пам’ять про закатованих у полоні Україна офіційно запровадила день їхнього вшанування 28 липня. Дата пов’язана зі ще одним масштабним злочином щодо військовополонених — стратою українських бійців, які утримувалися в Оленівці на окупованих територіях.

Хоча ці злочини є масовими і свідчать про масштабне порушення Женевської конвенції, світова спільнота та міжнародні організації не приділяють цьому достатньо уваги. Наприклад, Міжнародний комітет Червоного Хреста не робить майже нічого для захисту військових і цивільних українців у російському полоні, але при цьому засуджує Україну за удари по території РФ. Це додає песимізму щодо наявності інструментів впливу, однак ці факти не повинні спричинити розпач, але спонукати християн більше молитися за військовополонених і їхнє якнайшвидше повернення додому.