Росія передала Україні тіло закатованої журналістки без частини органів

За даними слідства Офісу генерального прокурора України, експертиза підтвердила ДНК журналістки. Виявлені на тілі сліди знущань, включно зі зламаними ребрами, крововиливами та можливими слідами використання струму для катування, свідчать, що Вікторія була закатована.

Раніше, у травні 2024 року, Росія офіційно підтвердила, що журналістка перебуває на території РФ в ув’язненні. Наприкінці вересня стало відомо про її смерть, однак обставини залишаються нез’ясованими. Офіційна причина — ймовірно, «сумарне ураження артерій серця», проте міжнародні експерти припускають, що справжня причина — удушення, яке російська сторона могла намагатися приховати, вирізавши трахею.

Це був другий полон Рощиної. Уперше її затримали у Бердянську 2022 року, де журналістка за власною ініціативою працювала над матеріалами про Маріуполь. Після звільнення вона відкрито розповідала про тортури, приниження та голодування у полоні. У серпні 2023 року вона знову вирушила на окуповані території з журналістською місією. Після цього Рощина зникла.

До розслідування Viktoriia Project долучилися 13 медіа з усього світу, зокрема й The Guardian, Le Monde, Der Spiegel, The Washington Post та Українська Правда. Вони дослідили, що Рощину утримували в СІЗО №2 Таганрога, відомому жорстоким поводженням із полоненими. Її мали етапувати в Лефортово для можливого подальшого обміну, однак жінку вбили до обміну. 

Україна розслідує смерть Вікторії Рощиної як воєнний злочин, поєднаний з умисним убивством. Світова медіа-спільнота вимагає притягнення винних до відповідальності, як і українське МЗС, яке вимагає світової реакції на результати цього розслідування, порушення прав людини, викрадення, катування і вбивства на тимчасово окупованих Росією територіях України.

Історія журналістки Рощиної — це непоодинокий приклад закатованої українки. Військовополонені і захоплені цивільні системно стають жертвами цих злочинів проти людяності: їх катують, знущаються, морять голодом і буквально страчують. Ще у 2021 році завдяки роботі правозахисної мережі Gulagu.net весь світ дізнався про масштаб і жорстокість катувань ув’язнених. Під час повномасштабної війни ця злочинна практика стала застосовуватися і до полонених та репресованих українців. Це зло є черговим нагадуванням, чому залишення під російським контролем території України дорівнює толеруванню геноциду, адже репресії на окупованих землях і спроби приховати масові вбивства цивільних не повинні залишитися без відповіді.