Британський король Чарльз ІІІ назвав християнство «міцним якорем», але де практичне втілення цього?

«Для багатьох тут і для мене християнська віра є міцним якорем і щоденним натхненням, яке веде нас не лише особисто, а й разом як членів нашої громади», — заявив британський монарх.

Виступ був присвячений до 250-річчя незалежності США. Король згадав історичні суперечності між країнами (за незалежність американці воювали саме з британцями), назвавши сучасні відносини «незамінним партнерством», і закликав уникати ізоляціонізму, що особливо актуально в контексті непередбачуваної та часто деструктивної зовнішньої політики Дональда Трампа. Також він підкреслив спільну правову спадщину, зокрема принципи свободи та верховенства права. 

Чарльз ІІІ підкреслив важливість міжконфесійного діалогу та взаємоповаги між людьми різних переконань. Він заявив, що його багаторічна робота у сфері міжрелігійного порозуміння лише зміцнила переконання в тому, що людство здатне долати розбіжності через глибше пізнання одне одного: 

«Я пам’ятаю, що ми все ще переживаємо Великодній час, час, який найбільше зміцнює мою надію. Саме тому я всім серцем вірю, що суттю наших двох націй є щедрість духу та обов’язок плекати співчуття, сприяти миру, поглиблювати взаєморозуміння та цінувати всіх людей, усіх віросповідань».

Король Чарльз ІІІ наголосив, що нинішній історичний момент вимагає такої ж рішучості, яку союзники демонстрували раніше в минулому — від двох світових воєн до холодної війни та боротьби з тероризмом, і окремо підкреслив необхідність забезпечення «справедливого і тривалого миру» для України. Ця згадка особливо актуальна на тлі суперечливих заяв американського президента із перекладанням вини за провал у війні з Іраном на Україну і той факт, що раніше Вашингтон надав Києву фінансову і військову підтримку.

Промова Чарльза ІІІ була чудова з огляду на визначення місця християнства в історії нашої цивілізації, однак нинішня реальність вчить нас не робити висновки, спираючись лише на слова. Актуальна і надихаючи заяви суттєво дисонують зі становищем християнства у Великій Британії. Найперше, за останні роки суттєво зросла кількість фізичних нападів на християнські церкви, а щодня фіксують у середньому 10 таких випадків. При цьому Англіканська церква переживає тяжку кризу, пов’язану з небажанням вірян з поза меж королівства розділяти небіблійні ліберальні погляди на шлюб, що призвело до фактичного розколу. Тривожно виглядають і періодичні новини про затримання того чи іншого вуличного проповідника або мовчазного протестувальника проти абортів.

Якщо брати до уваги виключно діяльність самого британського монарха, то не можна оминути цьогорічний скандал із відсутністю офіційного привітання з Пасхою. Це досить унікальний випадок, адже Чарльз ІІІ привітав британських мусульман із Рамаданом, однак проігнорував найголовніше християнське свято. Все ж якщо християнство настільки важливе для спільної західної цивілізації, то чому ж влада Сполученого Королівства не сприяє практичному втіленню біблійних принципів?