Інтронізація нового Кентерберійського архієпископа відбулася на тлі розколу серед англікан

Церемонія у Кентерберійському соборі зібрала близько двох тисяч гостей, серед яких були представники британської королівської родини, прем’єр-міністр та релігійні діячі з усього світу. У своїй першій проповіді Маллаллі заявила, що, озираючись у минуле, коли вона була підлітком, вона навіть не могла уявити, що очолить церкву. Далі вона згадала війну в Україні, а також ситуацію в Судані та М’янмі, підкресливши необхідність миру та солідарності. Ще архієпископ наголосила на прагненні мати надію, відповідальність та відновлення довіри, визнавши біль, завданий попередніми церковними скандалами. 

Сара Маллаллі приходить на посаду після відставки Джастіна Велбі, чий термін завершився скандалами з неналежною реакцією на випадки сексуального насильства, що серйозно підірвало довіру до церковного керівництва. Нова очільниця обіцяє зробити захист вірян «фундаментальною відповідальністю».

Хоча скандали з насильством є дуже серйозною внутрішньою проблемою, проте основним викликом для нового архієпископа залишається глибокий розкол всередині світового англіканського руху, який охоплює близько 85 мільйонів вірян. Найперше, розбіжності стосуються питань лібералізації церкви в питанні шлюбу й сексуальності та богословських підходів, які за межами Сполученого Королівства вважаються небіблійними. Частина церков, особливо в Африці та Азії, не визнає жінок-священників і, відповідно, не визнає авторитет Маллаллі.

Особливо гострою є реакція глобального консервативного руху GAFCON, який підтримують до половини англікан, здебільшого поза межами Великої Британії. Його лідери оголосили про «принципову відстороненість» від Кентерберійського престолу та заявили про намір розвивати альтернативну структуру — Глобальну англіканську спільноту. 7 березня на зустрічі в Абуджі вони обрали власного лідера, Лорана Мбанда, що фактично стало кроком до поглиблення розколу.

Ці процеси вже вплинули на політику британських єпископів. Торік у жовтні Англіканська церква офіційно призупинила курс на благословення гомосексуалістів, формальною причиною чого стала заява, що такі зміни неможливо здійснити без схвалення 2/3 Генерального синоду. Проте це не шлях розкаяння за попередні богословські компроміси, а скоріше як дипломатичний крок, щоб зупинити розкол.