Віроломна й цинічна реакція Бундестагу на звернення Зеленського

March 18, 2022 \ updated February 22, 2024

Позиція Німеччини щодо війни в Україні продовжує вражати. Коли десятки держав постачають нам зброю та навіть добровольців, коли в Україні продовжується геноцид (вже кваліфікований судом ООН), в цей час німецькі політики й надалі поводяться так, ніби нічого не відбувається.

17 березня український президент Володимир Зеленський виступив у Бундестазі. Він нагадав німцям про реалії війни і той біль, який переживає Україна вже понад три тижні. Після його виступу опозиційні ХДС/ХСС запропонували провести депутатам обговорення щодо ситуації в Україні. Правлячі соціалісти й зелені відмовилися й перейшли до запланованих питань порядку денного. Цей крок обурив багатьох опозиційних політиків, журналістів та простих громадян. Цей виглядало як зрада і самоусунення (особливо на тлі попередньої занадто пасивної позиції щодо війни).

Такі газети як Frankfurter Allgemeine Zeitung, Bild, RND та Tagesspigel засудили підхід влади до українського питання. «Мені соромно за свою країну», — написав заступник головного редактора щоденної газети «Bild» Пол Ронцгеймер. В статті цього видання зазначено наступне: «Президент України звертається до Бундестагу та німецького народу. Депутати відмовляють йому не тільки в допомозі, а й у відповідях. Чорний день коаліції СДПН, Зелених і СвДП. Це затягнеться надовго».

Тижневик Tagesspigel дав ще одне поясненняцій ганебній поведінці: «Здавалося, виступ Зеленського був для членів правлячої коаліції лише неприємним обов’язком, з яким треба було боротися. Німецька політика принесла світу ганебне видовище»

Додає ганьби і особиста позиція канцлера Олафа Шольца. Учора він заявив, що «це війна Путіна. Тільки він несе відповідальність за це». Досить цікава цитата, особливо зважаючи на німецьку історію і розділення відповідальності за злочини Гітлера. Наразі складається враження, що німецький політикум або настільки некомпетентний, що досі не побачив реальні загрози для Європи, або просто грає на руку ворога.

На відміну від Німеччини, деякі інші європейські країни демонструють більшу рішучість. Тут лідером підтримки, звичайно, залишається Польща, яка ініціювала проведення в Україні миротворчої операції із залученням сил НАТО. Уряд Данії також готовий відправити війська в Україну в рамках миротворчої місії, про що заявив міністр оборони Мортен Бодсков. Литва та Естонія також закликали НАТО закрити неба над Україною, однак їх голос досі не був почутий.

Російська агресія вкотре продемонструвала Україні не лише варварську і людиноненависницьку суть росії, але й справжню та імітовану дружбу інших держав. Тому після війни на нашому порядку денному має стояти питання прагматичного ставлення до західних партнерів з урахуванням їх реальних позицій і фактичного залучення до протидії росії.