21 грудня 1917 року народився відомий письменник, нобелівський лауреат з літератури Генріх Белль.
Особистість цієї людини буде цікавою для християн, адже на його честь названо сумнозвісний фонд, який фінансує чимало лівих ініціатив в Україні. Акцентування на політичній направленості не є випадковим з огляду на біографію та погляди самого Генріха Белля.
Цей письменник жив у дуже цікаві часи. Він пройшов Другу світову війну, що значною мірою вплинуло на його політичні погляди в майбутньому. Однак замість традиційної прихильності до християнських демократів (що була притаманна більшості німців після війни), Генріх обирає зовсім інший політичний напрямок.
Його приналежність до лівих в Німеччині є загальновідомим фактом. Однак варто звернути увагу на період, на який припадає активна діяльність письменника: то був час “Холодної війни”. На жаль, доки західні уряди боролися проти “Імперії зла”, Генріх Белль фактично займався підривною діяльністю проти капіталізму й християнства.
Хоча він проживав у досить заможній і демократичній ФРН, однак християнські партії тих часів не влаштовувала його. Бувши ще католиком, Белль наприкінці 1950-х починає нещадно критикувати Церкву і звинувачувати священників у лицемірстві. В подальшому його відносини з християнством ставатимуть все більш напруженими і 1976 року він публічно покине церкву.
Пік популярності Генріха Белля припадає на початок 1970-х. Тоді він отримав Нобелівську премію з літератури, очолив міжнародний ПЕН-клуб і тоді ж розгорівся сандал довкола симпатій письменника до німецької “Фракції Червоної Армії”. Хоча прихильність до “RAF” він не визнавав публічно, але у своєму творі “Втрачена честь Катаріни Блюм”, який вийшов друком 1975-го, Белль у край негативному контексті описує діяльність органів влади, що переслідували лівих терористів. Закономірно, що його романи були вкрай популярними в СРСР та видавалися мільйонними тиражами.
Дійсно, творчість Генріха Белля була не менш лівою, ніж його життя. Лиходіями його сюжетів стають люди бізнесу, урядовці та служителі Церкви. Використовуючи ці образи, автор систематично формував негативне ставлення читачів до класичних правих цінностей: Бога, держави і власності.
Хоча в масовій культурі зберігається стереотип про Белля як “борця за демократію і свободу”, однак це твердження є досить маніпулятивним. Якщо людина живе під час “Холодної війни” на Заході, однак критикує власних політиків і традиційні західні інститути та періодично їздить до СРСР, то таку людину важко назвати об’єктивною чи, тим паче, “борцем за демократію”.
Але зрештою лише біографія Белля має привертати нашу увагу. Його спадок є не менш впливовим та небезпечним. Однойменний фонд активно діє в державах Європи та в Україні зокрема. Тут він фінансує різноманітні гендерні та феміністичні ініціативи і прямо виступає для підтримки “феміністичного руху та просування видимості ЛГБТ питань”. Проте ми маємо також пам’ятати, що таких фондів є багато і вони систематично вливають кошти у ворожі християнству проекти в Україні, а тому активність лівих в Україні є скоріше штучним, ніж природнім процесом.
