Ця дата відома трагічним початком прямого фізичного й масового переслідування євреїв у Третьому Рейсі. Вночі 10 листопада 1938 року Німеччиною прокотилися єврейські погроми, які завершилися масовим вивезенням євреїв у концтабори.
Відколи нацисти отримали владу в Німеччині, антисемітизм став державною політикою. Почалося все з витіснення єврейських фірм з ринку, обмеження на підприємницьку діяльність та конфіскації майна, але досить швидко стала очевидною фізична загроза, яка за кілька років переросла в геноцид.
Як привід для розправ нацисти використали політичне вбивство 17-річним польським євреєм Гершелем Грюншпаном в Парижі 7 листопада 1938 радника німецького посольства Ернста фон Рата. У відповідь того ж дня розпочалися масові погроми єврейських будинків, синагог та магазинів.
В розправах брали участь багато молодих прихильників нацизму з Гітлер’югенда, однак “зелене світло” їм дали найвищі керівники Німеччини. Наказ розпочати погроми дав особисто Гітлер, якого повністю підтримували міністр пропаганди Геббельс та райхсфюрер СС Гіммлер.
Відомо, що це була спланована державна політика. Фактично євреї опинилися не просто чужими в Німеччини, але на цілий народ покладалася відповідальність за всі біди й катастрофічне становище держави на початку 1930-х. Не можна забувати й про антропологічний фактор. “Науковці” Рейху цілком серйозно проголошували євреїв “недолюдьми”, що за задумом нацистів мало б нівелювати морально-етичні фактори геноциду.
На жаль, події понад 80-річної давнини – це не просто історична хроніка. Є достатньо причин стверджувати, що уроки тих років винесли не всі. Сьогодні все ще є люди, котрі з певним цинізмом ставляться до Голокосту, чи навіть виправдовують антисемітську політику нацистів, мотивуючи це етнічною приналежністю багатьох комуністів та неомарксистів. Хоча чимало з них дійсно були євреями, однак і культурну, і, тим більше, релігійну спорідненість зі своїм народом самі ж відкинули. Та й загалом, давати негативну оцінку певному народу на підставі помилок окремих його представників – це досить нерозумна практика, яка не повинна мати місце в християнських колах.
Окрім цього, в наш час методи нацистів досить широко використовуються саме лівими “борцями за свободу”. Ті, хто сьогодні так пристрасно таврують всіх незгідних зі своєю повісткою дня “нацистами”, беруть на озброєння ті ж методи, проти кого в теорії виступають. Як і нацистські “вчені” та пропагандисти 1930-х років визначали цілі народи “недолюдьми”, так сьогодні неомарксисти переконують всіх у тому, що дитина в утробі матері не є людиною, чим намагаються виправдати масові вбивства.
