Цього дня 1877 року народився відомий чекіст, один з ключових фігур Жовтневого перевороту – Фелікс Дзержинський. В українській історіографії ця постать згадується в контексті кривавих розправ над всіма, кого комуністи таврували «контрреволюціонерами» та «шкідниками».
Дзержинський мав польське походження і в дитинстві навіть хотів стати ксьондзом. Проте в роки юності захопився соціалізмом та вступив до марксистського гуртка, коли навчався у гімназії. Пізніше активно долучився до соціалістичного руху Польщі й Литви.
Він був категоричним противником навіть допущення можливості у легальний спосіб мирно і безкровно провести соціалістичні перетворення, визнаючи лише насильницькі революційні методи. Перед Жовтневим переворотом активно готував підгрунтя для насадження комунізму (організовував гуртки робітників, першотравневі демонстрації та залучав людей до загонів Червоної Гвардії).
Життя Дзержинського до 1917 року було сповнене активної пропаганди комунізму та постійних арештів за революційну й диверсійну діяльність. На початку століття в нього зав’язалися тісні стосунки з німецькими та російськими комуністами, що дало можливість поляку доволі швидко стати впливовою персоною в міжнародному комуністичному русі.
Напередодні перевороту Дзержинський перебуває в Москві, де закликає всіх комуністів підтримати саме російських більшовиків. В жовтневих подіях 1917 року йому була відведена фактично ключова роль: він керував захопленням Головного поштамту і телеграфу.
Проте основна і найбільш вагома діяльність революціонера припала на період постреволюційного терору. Фелікс Дзержинський був творцем репресивно-терористичних структур, таких як Всеросійська надзвичайна комісія по боротьбі з контрреволюцією і саботажем, та її похідних: ДПУ, ОДПУ і НКВС. Таким чином він став ключовою фігурою в реалізації більшовицького Червоного терору.
Чекісти вжили найбільш радикальних і відверто насильницьких заходів, коли політичних опонентів і диверсантів без суду і слідства тисячами розстрілювали у підвалах в’язниць та державних установ. В той час Дзержинський сказав: “Ми представляємо в собі організований терор – це треба сказати дуже чітко”. Також він визнавав, що його робота передбачає “тероризацію, арешти та винищення ворогів революції на основі їх класової приналежності чи їх дореволюційні ролі “.
Без перебільшення, в постреволюційні роки Фелікс Дзержинський був культовою фігурою в Росії, а пізніше і в Радянському Союзі. Йому була дана більшовиками влада чинити розправи над тисячами і десятками тисяч політичних опонентів. Революційний запал чекіста був наочною демонстрацією справжньої суті перевороту, а Ленін не дарма свого часу назвав його “пролетарським якобінцем”.
В Україні до 2015 року чимало топонімів мали назву на честь Фелікса Дзержинського, але в процесі декомунізації наші вулиці, площі та міста позбавляються імен чекістів, адже не може один із найодіозніших катів українського народу бути вшанованим іменним провулком, районом і, тим паче, багатотисячним містом.
