1 червня 1826 року помер франко-німецький протестантський пастор Жан-Фредерік Оберлін, який став відомим через свою спробу поліпшити не тільки духовний стан своєї пастви, а й матеріальний.
Народився Жан-Фредерік у сім’ї вчителя в Страсбурзі в 1740 році. Отримав теологічної освіту в Страсбурзькому університеті і став пастором у франкомовному містечку Вальдербах на кордоні Ельзасу і Лотарингії.
Пам’ятаючи, що «благословенням праведних підноситься місто», він, крім щотижневих проповідей у церкві, почав турбуватися про прокладання дороги через долину і зведення мостів. При цьому він сам подавав приклад, працюючи не тільки духовно, а й фізично.
Далі він спробував внести деякі новаторські ідеї в промисловість, а також поліпшити сільськогосподарську освіту і кооперацію через створення місцевого Сільськогосподарського товариства, каси взаємодопомоги та пересувної бібліотеки. Ним були створені школи і дошкільні установи в місцевих селах, організований притулок для дітей, з якого почалося створення цілої мережі подібних закладів. Оберлін сприяв розвитку медицини, допомагав населенню під час голоду, організував бавовняні мануфактури, показуючи справжній приклад того, як християнам потрібно бути «світлом для цього світу» і «головою, а не хвостом».
Враховуючи національний склад населення у регіоні, щомісяця він вимовляв три проповіді французькою і одну – німецькою. Населення його приходу пережило справжній демографічний бум за роки його служіння, вирісши зі 100 сімей до 5 тисяч осіб.
Похований він був з великою пошаною, а пам’ять про нього у 1833 році досягла США, де в штаті Огайо новостворений коледж отримав назву Оберлін-коледж. Подібно до нього в Японії університет Оберлін у Токіо також був названий на честь цього пастора, який став одним із засновників соціально-орієнтованого християнства.
