10 січня 1941 року американський президент Франклін Делано Рузвельт представив перед Конгресом план ленд-лізу, який передбачав різнобічну допомогу Великобританії, а пізніше й іншим країнам антигітлерівської коаліції, а також став основою для післявоєнного плану Маршалла по відновленню зруйнованої європейської економіки.
#історія #ХдУ
Програма ленд-лізу (або «Закону про сприяння захисту Сполучених Штатів») передбачала військово-гуманітарну допомогу тим країнам, доля яких була життєво важливою для безпеки Сполучених Штатів Америки. Конгрес рішуче підтримав ініціативу Рузвельта, проти якої голосували тільки ізоляціоністи. Після нападу японців на Перл-Харбор і вступу США у Другу світову війну, Рузвельт вважав важливим підтримати і Радянський Союз.
Всього до кінця війни американцями було надано військової допомоги на 50 млрд. доларів – Британії, СРСР і 37 іншим країнам. Значна частина допомоги була такою, яку не потрібно було повертати.
Радянський уряд довгий час приховував справжні розміри цієї допомоги, оскільки цифри показують, що перемога над Німеччиною без цієї допомоги була б малоймовірною. Саме по ленд-лізу в СРСР було поставлено майже 93% всього радянського залізничного обладнання військового часу, до 1945 року американські вантажівки становили третину всіх вантажівок Червоної армії, постачання літаків склали близько 30% всього радянського повітряного флоту, а також значну частину морського флоту також склала іноземна допомога. Американці поставляли зброю і боєприпаси, а також кольорові метали, телефонний дріт, одяг і продукти. Хоча договір про ленд-ліз передбачав повернення після війни всієї вцілілої техніки, радянська влада під різними приводами залишила все собі.
Можна сказати, що програма ленд-лізу стала невід’ємною частиною переможної боротьби проти нацизму. Ця програма стала основою для плану Маршалла і післявоєнної допомоги європейським країнам з метою відновлення їх економік, зруйнованих війною.
