4 квітня 1949 року у Вашингтоні був підписаний Північноатлантичний договір, який став основою створення альянсу. Ідея його формування була викликана можливим повоєнним реваншем Німеччини та експансіоністською політикою Радянського Союзу. Сьогодні країни НАТО залучені до підтримки України в протистоянні російській агресії, однак загроза із Кремля снині є значно реальнішою для заходу ніж будь-коли за останні десятиліття.
Історія формування НАТО — це процес згуртування довкола потенційного спротиву розширенню радянської сфери впливу. 1949 року договір про створення військового альянсу підписали північноамериканські та західноєвропейські держави, проте їх об’єднувала не лише військова загроза, але й цивілізаційна спорідненість. Таким чином НАТО став однією з протиборчих сил у Холодній війні.
В основі Північноатлантичного альянсу лежить ідея колективного захисту і забезпечення спільної безпеки для всіх його членів. Цей принцип забезпечується статтею 5 Договору, яка гарантує військову солідарність держав-учасниць: якщо будь-яка з них зазнає військової агресії, то інші зобов’язані діяти спільно проти агресора.
Протягом 1990-2000-х років НАТО суттєво розширився на Схід, однак завершення Холодної війни спричинило послаблення альянсу за відсутності потреби протистояння із комуністичним світом. Більшість членів організації не виконували умову про фінансування армії на рівні 2% ВВП. Вони покладалися на дипломатію як гарантію безпеки, а збройні сили більшості європейських держав зараз переважно не мають реального бойового досвіду.
У довгостроковій перспективі ігнорування оборонної галузі спричинила серйозне послаблення НАТО. Реальні можливості альянсу на полі бою непросто спрогнозувати. Він ніколи не брав участь у повномасштабній війні із залученням всіх членів. Так само альянс не готувався належним чином до можливого агресії чи захоплення країн, котрі межують із Росією (потенційним противником). Лише зараз в ході російсько-української війни держави НАТО проводять перевірки та поновлюють фінансування власної оборонної галузі. Це важливий крок, однак очевидно, що це необхідно було робити значно раніше.
Україна з 1990-х років розпочала співпрацю з НАТО з перспективною майбутнього приєднання до Альянсу. Проте ані в 2000-х, ані після анексії Криму та війни на Донбасі керівництво організації не мало наміру долучати нашу країну. Станом на 2023 рік 89% підтримують вступ у НАТО, хоча наразі не спостерігається готовності альянсу до того, щоб Україна приєдналася. Напередодні річниці заснування НАТО Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що «для запрошення України до НАТО має закінчитися війна та мають бути гарантії, що вона не почнеться знову».
