27 травня 1564 року закінчилося земне життя Жана Кальвіна, великого французького і швейцарського реформатора, автора “християнської віри” і засновника кальвінізму.
Народився цей славний діяч Реформації в 1509 році у французькому Нуайоні. Навчався в Орлеані і Бурже на юриста, а також вивчав теологію в Паризькому університеті, де познайомився із вченням Мартіна Лютера.
Кальвін писав про своє навернення: “Оскільки я був твердо прихильним до забобон папства і не міг з легкістю бути витягнутим з цієї трясовини, Бог несподіваним покаянням підпорядкував мій дух, щоб він став здатним прийняти повчання “.
Вісімдесятирічний зачинатель Реформації у Франції Лефевр д’Етапль сказав молодому Кальвінові: “Ти обраний інструментом Господа. Через тебе Він встановить в нашій країні Своє Царство”.
1 листопада 1533 року новий ректор Паризького університету Ніколя Коп, знайомий Кальвіна, виступив з публічною промовою, закликаючи до життя за Євангелієм. Незабаром Коп і Кальвін були змушені тікати з міста через переслідування. Кальвін покинув Францію і зупинився в Базелі, де присвятив себе вивченню Біблії і написанню книг. Жан Кальвін розвиває доктрину Реформації, тому іноді кажуть, що “Кальвін закінчив те, що почав Лютер”.
Французький богослов забезпечив майбутнє Реформації через створення цілісного біблійного вчення. У 1535 р був завершений перший варіант “Християнської віри”, ключової роботи Кальвіна, яка визначила майбутнє багатьох євангельських церков по всьому світі.
У 1536 році він виїхав до Страсбурга через Женеву. Женевський пастор Гійом Форель змусив Кальвіна затриматися в місті, сказавши, що той “стягне на себе Боже прокляття”, якщо відмовиться допомогти справі Божій і буде шукати свого, а не Христового.
У Женеві Кальвін почав з видання Женевського сповідання віри і Катехизму. У 1538 році Кальвін і Форель виступили з протестом проти втручання магістрату в справи церкви, за що були вигнані з міста. Кілька років проведених в Страсбурзі на запрошення Мартіна Буцера, дозволили Кальвіну доопрацювати церковну доктрину, позаяк там його свободу ніхто не обмежував.
У 1541 році він був запрошений назад новим магістратом Женеви. Кальвін користувався великим моральним авторитетом, хоча серед магістрату багато хто перебував в опозиції до нього. Тому тільки в 1559 році він отримав громадянство Женеви. Однак це не завадило йому вплинути на те, щоб Женева стала реформованим містом.
Шотландський реформатор Джон Нокс, який провів деякий час в Женеві, високо оцінював досягнення кальвініста: “Це найдосконаліша школа Христа, яка тільки існувала на землі з апостольських часів”. Позитивно впливало на розвиток міста і вчення Кальвіна про покликання людини, в якому реформатор закликав кожного віруючого відповідально, як для Бога, виконувати доручену роботу. У політичній сфері Кальвін вчив людей нести відповідальність за ті влади, які вони вибирають.
Живучи в Женеві Кальвін багато робив для своєї Батьківщини – Франції, приймаючи біженців і готуючи безліч пасторів. Багато уваги Кальвін приділяв і Польщі з Великим Князівством Литовським. Присвячуючи окремі видання своїх біблійних коментарів Сигізмунду Августу і Миколі Радзивіллу Чорному, він сподівався розширити межі Реформації. Цьому ж сприяли і безліч листів з порадами, які він розсилав в різні країни, ведучи переписку з місцевими реформаторами.
Закінчилося життя славного реформатора 27 травня 1564 року в Женеві, де він і був похований без церемоній і пам’ятника, на його особисте прохання, тому точне місце поховання ніхто не знає й досі. Однак його справа і прекрасний приклад реформованої Женеви надихав французьких ґуґенотів, голландських реформатів, шотландських пресвітеріан, англійських пуритан, північно-американських колоністів.
Завдяки євангельським віруючим життя країн і народів змінилося невпізнанно, і в цьому є велика заслуга реформатора Женеви, якого часто називають “проповідником слави Божої”. Кальвін і його учні заклали основи для розширення конституційної демократії, ринкової економіки та сучасної науки.
