Цього дня 586 року до н.е. вавилонськими військами був захоплений Єрусалим. Ця подія стала однією з ключових в процесі завоювання Ізраїлю та вавилонського полону єврейського народу.
На початку VI століття до н.е. в Юдеї велася внутрішня політична боротьба між прихильниками вавилонського патронату та їх опонентами. Цар Юди, Єгояким, призначений єгипетським царем не поспішав йти на поступки вавилонянам, попри тиск з боку вавилонських прихильників на чолі з пророком Єремією. В підсумку, Єгояким пішов на співпрацю з єгиптянами, проте зазнав поразки від Навуходоносора і влада перейшла до його дядька Седекії.
Попри попередження Єремії та інших про-вавилонських сил, Седекія повстав проти Вавилона і вступив у союз з фараоном Хофрою. Коли про це стало відомо, Навуходоносор повернувся, переміг єгиптян і пішов на Єрусалим.
Облога розпочалася згідно з біблійним описом, десятої частини Тевету 589 р. до н. е. і тривала рік-півтора або два з половиною роки (біблійний опис цього відрізку часу може трактуватися неоднозначно, тому серед вчених є полеміка щодо того, чи відбулося руйнування Єрусалиму в 586 чи 587 році до н. е.).
Після тривалої облоги війська Навуходоносора прорвали міські стіни і почали пограбування і руйнування міста. Царя Седекія та його сини потрапили у полон. Пізніше синів стратили на очах у батька, а самого Седекію осліпили та відправили у Вавилон.
Після захоплення міста вавилоняни пограбували та знищили Перший храм. Це був тотальний крах єврейської держави. Майже на 70 років тисячі євреїв полонили у Вавилоні, а ще частина емігрувала в інші держави (найперше, в Єгипет, який ворогував із Вавилоном).
Вавилонський полон – це не лише трагічний відрізок історії єврейського народу, але й актуальне нагадування для кожного народу. Весь біль і скорботу, яку довелося пережити євреям у VI ст. До н.е., стали результатом тривалого і системного відступництва.
З часів правління Єровоама (йому названо царем, який ввів Ізраїль у гріх) народ відійшов від служіння Богу і став на шлях ідолопоклонства. Євреї зробили саме те, від чого Бог закликав їх відвертатися, про що попереджали пророки: вони пішли шляхом сусідніх народів, які практикували огидні і гріховні речі. Одним з найгірших таких культових діянь було жертвоприношення немовлят Молоху й Ваалу, яким поклонялися фінікійці, аммонітяни та інші семітські народи.
Багато разів Бог через пророків попереджав і застерігав ізраїльтян від наслідування культури і віри язичників, неодноразова надавав Своєму народу ще один шанс та попереджав про майбутню біду. Та вони не слухали Його: знову і знову повторювали гріхи аж до вавилонського полону. Після повернення на Батьківщину у другій половині VI ст. до н.е. євреї вже не вклонялися ідолам.
