2 червня 455 року племена вандалів захопили і пограбували Рим. Скориставшись політичною кризою, спричиненою вбивством імператора Валентиніана ІІІ, вандальський вождь Гейзеріх зібрав військо і рушив з Карфагену на Рим.
На підході до міста Гейзеріха зустрів папа Лев І, який зміг вмовити вандала не влаштовувати різанину і не палити місто. Вождь формально обіцянку виконав і масових страт не було, однак їх замінили масовим полоном та вивезенням значної кількості римлян як рабів у Африку (хоча родичі полонених могли їх викупити). Цікаво, що найбільше римлян викупив єпископ Деогратіас, який продав все золото й срібло з його церкви, щоб заплатити викуп.
Два тижні вандали грабували Рим. Та не лише грабували, але й нищили античний спадок. І хоча деякі дослідники не розділяють твердження про цілеспрямоване руйнування культурних пам’яток вандалами, однак до 16 червня з міста вивезено все цінне, що могли знайти грабіжники, а чимало будівель і статуй було зруйновано.
Коли вандали покинули Рим, то разом із союзниками з Маурі продовжували спустошувати римську провінцію Кампанію. Особливо зазнали спустошення міста Капуа та Нола. На зворотному шляху вандали розправлялися із сільськими жителями: багатьох фермерів убили та нищили їх врожаї.
Захоплення Риму 455 року є не просто військовою поразкою, але символічним зіткненням двох цивілізацій: античної, що подарувала світу мистецький і науковий спадок, та варварською, в основі якої лежала сила, жадібність і божевільна схильність до руйнування. Падіння Риму перед натиском вандалів не було випадковим. Цьому передували століття цивілізаційної кризи в імперії. Страшна некомпетентність низки правителів, постійні зміни імператорів та династій зробили Західну Римську імперію політично слабкою.
Часи пізньої імперії мали ще одну негативну рису: міграційні процеси Великого переселення народів ІІ-V століть суттєво вплинули на етнічний склад населення та культуру, що спричинило варваризацію римського суспільства. Варварські народи масово селилися в північних провінціях, а в деяких регіонах навіть складали більшість населення.Чимало германців, кельтів, гунів обіймали високі посади в імперії (особливо це стосується воєначальників) і навіть деякі імператорські династії мали зовсім не римське походження.
Та найгіршою в цьому процесі була фактична добровільність римлян переймати чужу культуру, яка в своєму розвитку знаходилася набагато нижче античної. Римляни відкидали власний цивілізаційний спадок і наслідували варварів: носили характерний для германців і гунів одяг, чоловіки ростили довге волосся, запозичували варварські традиції та навіть спосіб життя.
Очікувано, що за асиміляцією слідувала і військова загроза. Рим був захоплений готами (410 р.), вандалами (455 р.) і германцями (476 р.), що поклало кінець Західній Римській імперії та цілій цивілізації.
Деякі історичні аналогії занадто явні, щоб їх не помічати. Нинішні події в Сполучених Штатах Америки наочно демонструють цивілізаційну кризу та деградацію культури і уявлення про суспільні норми. Десятки тисяч людей вдалися до найгірших форм вандалізму: грабують магазини, палять приватні будівлі та автомобілі, підпалюють церкви і демонстративно виказують зневагу до всього свого, до кількасотрічного американського спадку, що будувався дійсно великими людьми.
Настільки зухвалі дії грабіжників і бунтівників змушують замислитися над їх ідентичністю. Повага до приватної власності завжди була традиційною західною цінністю, джерело якої знаходимо у восьмій заповіді: “Не кради!” Саме тому нинішні заворушення в Америці не мають нічого спільного з громадянським протестом, але більше подібні до варварського набігу.
