Повзуча окупація Білорусі: політичні репресії та релігійна несвобода

Коротко про ситуацію в Білорусі:

Повзуча окупація та політичні репресії: Білорусь знаходиться під впливом Росії та антибілоруського режиму Лукашенка. Він жорстоко придушує протести і має понад 1500 політичних в'язнів, багато з яких перебувають в ізоляції.

Відмова від війни: Значна частина білорусів протистоїть російській агресії в Україні, у тому числі через диверсійну та іншу антивоєнну діяльність, що свідчить про глибоку неприйнятність війни в білоруському суспільстві.

Релігійні репресії: Уряд Лукашенка ліквідував багато громадських організацій і політичних партій, а зараз займається релігійними організаціями. Нові закони ставлять під загрозу існування малих церков, а релігійна критика влади вважається екстремізмом.

Репресії проти віруючих: Християнські служителі та віруючі переслідуються за їхні протести та антивоєнну позицію.  

Культ особи Лукашенка: З початком російської агресії проти України культ «миру і стабільності» у державній пропаганді змінився культом Лукашенка з елементами релігійного шанування.

Країна — спалене поле

Сьогодні Білорусь перебуває під повзучою окупацією Росії, що значно ускладнює білорусько-українські відносини. Кремль підтримує існування антибілоруського режиму Олександра Лукашенка в обмін на політичну та військову лояльність останнього. Усі спроби білоруського народу виступити проти диктатури Лукашенка та військової агресії Росії жорстоко придушуються. Офіційно визнаних політв'язнів в Білорусі близько 1500 осіб, а реальна кількість може бути значно більшою.

Серед найвідоміших білоруських політв'язнів є Віктор Бабарика, Марія Колеснікова, Сергій Тихановський, Ігор Лосік, Максим Знак, Микола Статкевич. Також за ґратами перебуває нобелівський лауреат Олесь Бяляцький. Вони знаходяться в режимі incommunicado, тобто повністю ізольовані від адвокатів, родини та громадськості. Режим ізоляції використовується владою для залякування, морального тиску на ув'язнених, а також для обмеження інформації про стан їхнього здоров'я та умови утримання.

16 серпня 2024 року Лукашенко підписав указ про помилування 30 політв'язнів. Більшість їхніх імен невідомі. Точно можна це сказати що були звільнені лідер Партії лідер Партії БНФ (Партія Білоруського Народного Фронту), хворий на рак, Ригор Костусьов та дружина політв'язня Ігоря Лосіка – Дар'я. Для порівняння, у липні 2024 року за політичними статтями було засуджено щонайменше 170 осіб. 

Білоруські політв'язні

Тисячі людей опинились за ґратами не лише за участь у протестах проти фальсифікації виборів, а й за антивоєнну позицію: диверсії, мітинги, підтримка ЗСУ, фінансування білоруських добровольців або навіть просто за коментарі в інтернеті. Тому навіть коментарі в соцмережах і месенджерах з антивоєнною позицією чи симпатією до України можуть стати підставою для арешту. Усі перелічені види діяльності прирівнюються до екстремістських. Також відбувається тиск на родини людей, які воюють на боці України як добровольці. Все це створює атмосферу страху.

Рейкова війна

Окремо варто відзначити залізничну війну в Білорусі 2022 року – серію диверсій і кібератак на залізничну мережу з метою перешкодити переміщенню російських військ і військової техніки територією Білорусі.

Рейкова війна показала, що значна частина білоруського населення не підтримує участь країни в російсько-українській війні і готова діяти проти влади, щоб запобігти військовій агресії. Коли затримали двох учасників, то їм прострілили коліна. Всього було 12 засуджених «рейкових партизанів». Вони отримали 191,5 року ув'язнення.

Релігійна несвобода

З 2020 по 2024 рік було ліквідовано понад 1300 громадських організацій, не залишилося жодної опозиційної політичної партії. Зараз влада взялася за релігійні організації. Нещодавно в країні прийняли нове релігійне законодавство, яке розпочало процес перереєстрації церков. Це ставить під загрозу легальне існування малих церков, особливо в маленьких містах і селах. Закон також встановлює широкі та нечіткі правові підстави для ліквідації об'єднань у зв'язку з боротьбою з так званим «екстремізмом» та «дискредитацією влади». В останні роки під «екстремізмом» розуміють будь-яку критику влади Білорусі та Росії.

Однак і до цього білоруське законодавство було дискримінаційним. Місіонерство для іноземців опинилося під загрозою депортації, що, однак, зазвичай не стосувалося БПЦ (МП), попередній митрополит якої мав російське громадянство.

Восени 2023 року церква «Нове життя» була ліквідована. Це найбільша повноєвангельська церква Білорусі, яка нараховувала близько 1000 вірян. Її пастор В'ячеслав Гончаренко публічно засудив беззаконня білоруських силовиків у 2020 році, а у 2022 році відкрито виступив проти російської агресії в Україні. Пастор пройшов адміністративний арешт, будівлю було конфісковано та зруйновано, а соцмережі церкви визнано «екстремістськими».

Останніми роками можна помітити зникнення з християнських ЗМІ контенту, спрямованого на критику дій режимів Лукашенка й Путіна. Більшість таких матеріалів зараз недоступні. Очевидно, це пов'язано з політикою залякування, яка панує в Білорусі.

Цільові репресії  

Тривають точкові репресії та переслідування окремих пасторів, служителів і віруючих. Останніми роками стали відомі випадки, коли служителів протестантських церков штрафували або засуджували за самовільне хрещення, пости в соцмережах і молитви за Україну.

Євангельський християнин Дмитро Дашкевич — відомий білоруський політв'язень і християнський діяч, який перебуває за ґратами. Хоча він мав вийти на волю у липні 2023 року після того, як відбув термін за участь у протестах 2020 року, його знову затримали одразу після звільнення. Йому нібито висунули нові звинувачення в «злісній непокорі» тюремної адміністрації, що призвело до додаткового року ув’язнення.

Слід зазначити, що ця стаття не потребує вагомих доказів, а лише заяви про порушення режиму ув’язнення, які можуть бути безпідставно приписані політв’язню. Така практика поширена серед багатьох політв'язнів.

Павло Северинець — один з відомих білоруських політичних діячів і співзасновника партії Білоруська християнська демократія. На закритому суді його присудили 7 років позбавлення волі. У 2022 році адміністрація колонії визнала Северинця «злісним порушником режиму», що призвело до додаткових обмежень на дзвінки та грошові перекази. Не так давно вийшло три його книги, які визнано екстремістськими.

У вересні 2021 року засудили блогера та громадського активіста, євангельського християнина Едуарда Пальчиса. Йому винесли вирок — 13 років позбавлення волі. Влада звинуватила його у нібито закликах до насильства проти представників влади та правоохоронних органів.

З 2020 року Католицька Церква теж зіткнулася з певними випробуваннями. Одним із перших політв’язнів, закатованих до смерті, був активний католик Вітольд Ашурок.

У 2020 році архієпископ Тадевуш Кондрусевич не був допущений в країну після візиту до Польщі, що викликало резонанс і обурення вірян. Після заборони на в'їзд Кондрусевича зняли з посади, а на його місце призначили більш лояльного до влади архієпископа. Додатковим ударом стала конфіскація у віруючих Червоного Костелу у Мінську. Там під час протестів пройшли екуменічні молитви за Білорусь, які об’єднали віруючих різних конфесій. Нещодавно було заблоковано доступ до незалежного католицького порталу katolik.life. 

Олесь Біляцький — нобелівський лауреат, який перебуває за ґратами з липня 2021 року. У минулому він католицький активіст, який заснував правозахисну організацію «Вясна» у 1990-х, яка стала однією з найавторитетніших у Білорусі. За невтомну боротьбу за права людини у 2022 році Біляцького нагородили Нобелівською премією миру. 3 березня 2022 року були затримані православні віруючі після молитви за Україну в мінському храмі Петра і Павла.

Правозахисники також відзначають дискримінацію прав віруючих політв’язнів: «Це конфіскація предметів культу, наприклад, хрестів. Їх ведуть до столу і роблять це дуже принизливо. Їх навіть топчуть. Це також відсутність доступу до релігійної літератури. Пастирських візитів не буде досягнуто. Людям інколи доводиться голодувати, щоб прийти до священника. Але й тоді могли заперечити: або пастор не правий, або церква не зареєстрована. Дуже часто в’язням просто забороняють відвідувати церкву» – Наталя Василевич , «Християнська Візія».

За цей час в Білорусі було репресовано понад 80 християнських священників і служителів. Багато з них були змушені емігрувати, в тому числі через антивоєнну позицію.

Культ особи Лукашенка

Режим Лукашенка донедавна не мав чіткої ідеології. У цій сфері головною метою було збереження спадкоємності від СРСР періоду застою. Основними темами державної пропаганди є міф про виняткову роль СРСР у Другій світовій війні, де білоруси вважаються невід’ємною частиною радянського народу, а також ностальгія за радянською стабільністю та процвітанням.

Формулу «якби не було війни» теж можна назвати своєрідною «скрепою». Це суспільний договір, який надавав Лукашенку необмежені повноваження в обмін на неучасть білорусів у іноземних військових конфліктах.

Після нападу Росії на Україну антимілітарний наратив припинився. Була офіційно прийнята нова військова доктрина, в результаті якої Білорусь перестала оголошуватися без'ядерною країною. А культ «миру і стабільності» почав змінюватися на персоніфікований культ Олександра Лукашенка. Зараз він вже набуває ознак релігійного. Так державні пропагандисти шанують диктатора як месію.